UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Микола Рєпнін-Волконський

Микола Рєпнін-Волконський

– Вот ведь незадача: Вы всех наших писателей хаете: Пушкин – абиссинский еврей, Лермонтов – шотландец; но на Льва Толстого язык не поднимется что-то сказать, да и на светлий образ князя Андрея Болконского тень не наведёте. Это же эталонные 100 процентные русские! В украинской литературе нет такого писателя, нет такого образа, – торжествувала Софочка. А моя бідака Хомівна безпорадно ляснула себе по колишній талії, хапнула повітря й кинула мені:
– Та скажи ж їй що-небудь!
– Знову ви за своє, знову аналізуєте кров! Та я жодного слова не скажу проти. Відомо, що Лев Миколайович мав серед своїх пращурів по чоловічий лінії гетьманів: перший росіянин, полковник Ніжинського полку Петро Толстой був одружений із Уляною, дочкою Івана Скоропадського та його дружини Анастасії Маркович, доньки прилуцького орендаря, єврейського вихреста Марка Марковича; граф Костянтин Толстой був одружений із онукою Кирила Розумовського, Ганною Олексіївною Перовською. По лінії матері Марії Волконської пращурами Толстого були князі чернігівської гілки роду Рюриковичів. Серед пращурів по жіночій лінії – Родзянки, Толсті, Трубецькі (по цій лінії Лев Толстой і Максим Рильський – родичі). Образ же князя Андрія багато в чому списано з князя Миколи Волконського.
– А подробиці мона’ – не втрималася Хомівна.
– Тобі все мона’. Так от жили-були два брати старший князь Микола Григорович Волконський, молодший – декабрист, єдиний діючий генерал Сергій Волконський. Образ Сергія добре знайомий зі школи, його дружина, яка поїхала за чоловіком.
– А брат як до цього поставився? Невже зрікся? – вихопилося у Хомівни.
– Давай поступово. Микола Волконський був флігель – ад’ютантом імператорського двору. У 1801 р, після смерті князя М. В. Рєпніна, указом Імператора Олександра І до прізвища Волконського було додано прізвище дяді. Також молодий князь успадкував майно дяді.
У 1802 р. енергійна, гостроязика, веселунка Варінька Розумовська закохалася у князя Миколу Рєпніна-Волконського. Кохання багатих, красивих однолітків пишно та весело вінчалося у Батурині щасливим шлюбом. Наречена отримала більше на 80 тисяч віна: 46 золотих сервізів; срібний сервіз, вагою у п’ять пудів 37 фунтів, 3000 душ селян. Невдовзі Варінька Рєпніна-Волконська впала в око молодій Лізаветі Олексіївні та була запрошена до царського двору. Княгиня супроводжувала імператрицю в театри, на концерти, на парадні виїзди, на вечірній чай та бесіди – читання; стала кращою подругою імператриці.
Коли почалася війна з Наполеоном, у 1805 р. Рєпнін – Волконський знову одягнув форму. А все ще закохана Варінька відвезла дітей свекрусі та подалася в обозі за чоловіком. У бою під Аустерліцем поранений князь потрапив у полон. Пригадуєте «Війна і мир»: Андрій Болконський, бій під Аустерліцем? Про це не раз чув Лев Толстой від свого родича.
Онука Кирила Розумовського сама прийшла в табір французів і сказала, що буде доглядати чоловіка навіть під загрозою розстрілу. Про неї доповіли Наполеону: той махнув рукою і сказав, що заздрить її чоловікові. Після цього імператор Франції забажав розмови з полоненим князем, говорили чоловіки без свідків. Коли князь Рєпнін одужав, Наполеон уповноважив його передати Олександрові І пропозицію про мирні переговори.
Далі у Рєпніна-Волконського була успішна військова та дипломатична кар’єра. Після війни Рєпнін – Волконський був віце-королем Саксонії, там його дочка Варвара «грала з дітьми королів».
У вересні 1816 р. М. Рєпнін був призначений генерал-губернатором Малоросії (Полтавської та Чернігівської губернії). З петербурзького будинку на Мойці Рєпніни переїхали на 18 років до мальовничої Полтави. Там Микола Григорович виявив живий інтерес до української культури, історії України, надав матеріальну допомогу (тисячу рублів) Д.Бантиш-Каменському у написанні «Історії Малої Росії», мав дружні стосунки з І.Котляревським, сприяв викупу з кріпацтва М.Щепкіна, допомагав в організації та роботі Полтавського театру. На власні кошти князь із дружиною відкривали лікарні, школи, церкви, сиротинці. Княгиня Варвара заснувала Полтавський інститут шляхетних панянок, там вона утримувала трьох сестер-сиріт Псьол, які стали талановитими художницями й поетками.
Князь Рєпнін-Волконський не був декабристом, але кого міг «прикрити», прикривав. Що міг зробити для брата-декабриста, Сергія Волконського, робив. Малолітнього сина його Миколку взяв до себе на виховання. А Сергієві Григоровичу писав: «Невинен чи винен ти, дорогий мій Сергію, завжди знайдеш у мені ніжного брата…». Князь не міг пробачити царю жорстокої розправи над братом, засланим у Сибір, тому 1826 р. Рєпнін дозволив собі не з’явитися на коронацію Миколи Павловича!
Добродії вклали у вуха імператорові, що Рєпнін «малоросійський сепаратист», адже князь склав проект відновлення козацьких полків.
Князь Рєпнін заснував кадетський корпус у Полтаві. Отут почали писати «добродії» «куди треба»: «Ґвалт! Князь розікрав державні кошти!»
Після цього Микола І усунув князя з посади генерал-губернатора та відкрив судову справу. Родина Рєпніна переїхала до Петербурга. Там вони познайомилися зі своїм новим родичем – О. Пушкіним, адже його теща була з роду Розумовських-Загряжських. Був лютий 1836 р. російський поет був нервовим, шукав конфліктів. Пушкін написав Рєпніну лист, у якому звинуватив князя у народженні та розповсюдженні пліток, наче О.С. – автор сатири: «Ода на одужання Луккула». Князь Микола Григорович 10 лютого відповів гідним стриманим листом. Поет подякував за правдиву відповідь і вибачився. Рівно через рік, 10 лютого 1837 р. Пушкін відійшов у кращий світ. Князь співчував, розумів зацькованого поета, бо й самого нещадно дзьобали.
Князь пішов у відставку, довго жив за кордоном, поїхав у свої маєтки в Україні. Тільки через 11 років перевірок та розбірок судовий процес завершили, добре ім’я Рєпніна – Волконського відновили. Але пізно: князя вже не було серед живих.
Останні роки свого життя князь Микола Рєпнін провів в Яготині. Отут доля звела його з Тарасом Шевченком.
Упродовж 1843 р. Тарас Шевченко тричі приїздив до маєтку князів Рєпніних. Вперше до маєтку князів Рєпніних Тарас Шевченко прибув разом із Олексієм Капністом від маєтку Тарновського 2 липня 1843 року — він мав зробити дві копії портрета князя Миколи Григоровича Рєпніна роботи швейцарського художника Йосипа Горнунга. Поета приязно прийняли в князівській родині й відвели будинок-флігель, де він міг працювати. Копії портрета князя М.Г.Рєпніна роботи Тараса Григоровича збереглися одна з них знаходиться в Державному музеї Т.Г.Шевченка в Києві, друга — в Ермітажі.
Сімейству Рєпніних Тараса Шевченка представив рідний брат Варвари Рєпніної Василь. За чаєм княжич із роду Рюриковичів і колишній кріпак так набралися міцного рому, що їх потягнуло на витівки. Варвара Миколаївна хотіла вгамувати чоловіків, та брат попросив її “не заважати й не псувати настрій проповідями”. Оскільки князь із княгинею пішли в свої покої, жартівникам ніхто не заважав, вони влаштували у вітальні «такий гармидер, якого тут, напевно, ще не було з часів Кирила Розумовського, який збудував палац і все довкола нього» (Василь Шевчук).
– Ну що, Софочко, стовідсоткові інтелігенти, справжні герої, але не москалі. Та про таке треба дітям на уроках розповідати! – торжествувала Хомівна. Софочці заціпило…

Лип 3, 2017Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Сергій ДельвігШовковиця
You Might Also Like
 
Ногінський погром
 
Лев Костенко
Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image8 years ago Видатні люди2,565
Недавні записи
  • Братчики
  • Іван та Андрій Дудровичі
  • Атей
  • В’ячеслав Хурсенко
  • Юзеф Ельснер
Позначки
поетписьменникхудожникЗапоріжжяживописецькозацтвочервоний терордисидентперекладачТарас ШевченкокозакиграфіккомпозиторгетьманскульпторОУНісторикакторпейзажистбієналеХарківБогдан Хмельницькиймитрополиткороль ФранціїМосковіяілюстраторпортретистбойчукістШевченкоСергій КорольовпейзажКапністІван АйвазовськийкраєзнавецьлікарпедагогжурналісткаграфікаІван Франкокалендаргенерал-майоракварелістОстрогІван ШишкінЛьвів
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Alexander Apalkow до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Видатний український бджоляр
  • Ганна Черкаська до Петро Франко

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.
Ми використовуємо cookies для зручної роботи з нашим сайтом. Продовжуючи переглядати наш сайт ви погоджуєтесь із цим.Ok