Майбутнє проростає з минулого повільно, але неухильно – це переконання стало сенсом життя українця Олександра Пучківського. Народився він 18 червня 1881 року недалеко від гетьманської столиці – Батурина, батько – генерал-майор. Олександр мав стільки талантів, що не одразу обрав наукову стезю: закінчив Петербурзький археологічний інститут, згодом — Військово-медичну академію в Петербурзі. У 30 років став доктором наук; професор пройшов усю першу світову: був начальником санітарного поїзда, його дружина Юлія – санітаркою, а маленька Надійка (1908 р. н.) провела дитинство на колесах.
З 1918 р. Олександр Пучківський працював у Одесі: в період гетьманату Скоропадського був головним лікарем Одеського шпиталю; у 1920 р. організував і очолив кафедру отоларингології в медичному інституті. Коли ж Надія у 1921 р. поїхала вчитися до Києва, родина теж переїхала.
Олександр Пучківський заснував і очолив кафедру отоларингології Київського медичного інституту (1921–1937). Олександр Митрофанович не нарікав на відсутність української медичної термінології – він творив її, склав перший український підручник з отоларингології, заснував першу українську наукову школу отоларингологів. Олександр Пучківський дослідив історію своєї спецiальностi вiд найдавнiших часiв, працi давнiх і середньовiчних авторiв, письмена часiв Київської Руси, доби Гетьманщини, опублікував велику працю «Основнi дати розвитку отоларингологiї (ЛОР) у колишнiй Росiї та в СРСР» (1936), в якій навiв данi про українців, які створювали російську медицину, про всiх отоларингологiв, якi працювали до 1936 р. Ця праця залишається унiкальною, незамiнною для iсторії медицини. Йому належить ґрунтовний «Покажчик літератури громадської та народної медицини, гігієни, санітарії та бальнеології України по 1890 рік». Вчений друкувався і навіть бував за кордоном. Дружина науковця Юлія Пучківська не дожила й до сорока років. Олександр Пучківський одружився вдруге і через 26 років після народження старшої дочки Надії знайшлася молодша – Галина. Та напруженість життя Олександра Пучківського далося взнаки: гіпернефрома, кілька операцій, видалення нирки, рецидив. Знову операційний стіл у ленінградських спеціалістів. Змучений професор повернувся додому.
12 жовтня 1937 року вночі важкохворого вченого світової слави було викрадено спецгрупою НКВС СРСР й убито у невідомому місці (реабілітований у 1957 році посмертно). Всі його книги окупаційна влада вилучила з обігу, ім’я викреслила з історії української медичної науки й освіти.
Після арешту Надія тяжко захворіла, вона була позбавлена щастя материнства, тому разом із чоловіком Романом Боровиком всі сили віддали вихованню Галини. Надія Олександрівна Пучківська — українська лікарка-офтальмолог, почесна громадянка міста Одеса. 
Пучківська Галина Олександрівна без всякого «блату» стала доктором фізико-математичних наук, професором. Упродовж 55 років працювала в Українському науково-дослідному експериментальному інституті очних хвороб та тканинної терапії імені академіка Філатова в Одесі: 1946—1952 — завідувач відділення, 1953—1956 — заступник директора, 1957—1985 — директор, від 1986 — професор-консультант. Від 1956 року редактор «Офтальмологического журнала». «Епоха і моє життя» – її записки, написані українською.
Надія Пучківська була вегетаріанкою, мала чіткий режим; при добрій пам’яті, логіці не дожила кілька днів до 93 років.
