25 травня 1887 р. у с. Оленівка (Чернігівщина) народився письменник-перекладач Олексій Плющ. Ім’я він отримав на честь діда – Олексія Виридарського (українець знав напам’ять «Кобзаря», сам писав). Хлопчик виховувався в українському середовищі, але родина переїхала до Варшави, мовне середовище змінилося. Там Плющ здобував освіту у гімназії. У 14 років Олексій самостійно захопився вивченням україністики у нелегальній бібліотеці (мова, література, етнографія), переклав українською «Слово про похід Ігоря» (1902) та поезії Генріха Гейне. У 17 років юнак просиджував далеко за північ: писав вірші, оповідання, п’єси, повісті. Після закінчення гімназії вступив до Ніжинського історико-філологічного інституту. Там Олексій організував кілька українських гуртків, сам вів їх. У «Просвіті» працював книгарем і писарем. Крім того, Плющ читав платні лекції, працював репетитором, щоб подолати фінансові труднощі. Це призвело до перевтоми, нервового виснаження.
25 травня 1907 р. Олексій Плющ відсвяткував своє 20-річчя, а наступного дня застрелився.
Іван Липа зібрав твори Олексія, розкидані по альманахах і журналах. Коштом одеської «Просвіти» у 1912 р. Іван Липа видав двотомник прози передчасно згаслого Олексія Плюща.
