18 квітня 1846 р. у відомих усім Зіньках народився Євти́хій Костянтинович Адасовський, генерал-майор артилерії, теоретик артилерійської справи. Його батько, Костянтин Адасовський, збіднілий дворянин. Мати, Марія Нефедова. Євтихій був старшим із шести дітей родини. По суті був ангелом-охоронцем молодшої на 14 років сестри Мані (Марії Заньковецької).
У дітей було гарне, веселе, співуче дитинство. Батько мав власний хор і керував ним, а Маня співала чудовим мецо-сопрано.
Євтихій закінчив Петровський Полтавський кадетський корпус, у 18 років став офіцером. За два роки закінчив 2-ге Костянтинівське військове училище (1866), наступного року – Михайлівське артилерійське училище (при випуску 16 липня 1867 року зведений у підпоручики). За два роки – поручик, ще через два – 25-річний штабс-капітан. Після блискучого завершення Михайлівської артилерійської академії – гвардієць.
Після 27-ми років російські офіцери могли брати шлюб, Євтихій одружився, дочекався донечки. На російсько-турецькій війні 31-річний Адасовський був важко контужений, що стало причиною хвороб і передчасної смерті. Після війни Адасовський служив у Петербурзі. Він підтримував тісні зв’язки з родиною, листувався. Знав, що Маня вийшла заміж за офіцера Хлистова, що жили вони в Бендерах, де сестра мала віддушину: грала у самодіяльному театрі, мала коханця – Миколу Тобілевича (Садовського). У Бендерах Хлистов (дуже під чаркою!) написав розписку, що відпустить Марію на сцену, якщо це буде український театр. Ця подія б забулася, тим паче, що Хлистови переїхали до Свеаборга, звідки Марія їздила в Петербург до консерваторії, в гості до брата. І от у 1882 році прийшло Марії запрошення до української трупи. Чоловік і не думав її відпускати, але рідний брат Мані – Євтихій Адасовський знайшов переконливі аргументи. У Єлисаветграді відбувся дебют Заньковецької у п’єсі «Наталка Полтавка». Кропивницький був до сліз зворушений її грою, він зняв свій перстень і мовив: «Заручаю тебе, Марусю, зі сценою, тепер мені є для кого писати драми!» Так Україна отримала зірку сцени.
У 40 років Адасовський – полковник гвардії, згодом – начальник навчального артилерійського полігону Петербурзького військового округу. У 50 – генерал-майор артилерії, теоретик артилерійської справи. Та стан здоров’я був кепським – і генерал повернувся в рідне село.
3 лютого 1898 р. у Заньках 51-річний генерал Євтихій Костянтинович Адасовський, рідний брат Марії Заньковецької упокоївся. За гарматним лафетом із прахом розумної, чесної людини щирі друзі пройшли до останнього спочинку Євтихія Адасовського на цвинтарі Миколаївської церкви у Заньках. Його поховання розрили комсомольці – шукали скарби й викинули останки.
