Граф Михайло Вієльгорський – учасник викупу Шевченка

Понад 600 років у селі Вільгір Гощанського району на Рівненщині живуть шляхтичі українського роду Велигорських, прізвище передавалася також як Вельгурський, Велеурський, Wielhorski. За родинними переказами князь Денис брав участь у знаменитій Грюнвальдській битві 1410 року, за що Федір Острозький нагородив його маєтком з назвою Велика Гора. Укрив свій рід славою у битві під Віднем полковник Юрій Велигорський, який ішов 12 вересня 1683 р. на чолі 5-тисячного загону. І був у складі 25 тисяч вояків полковника Семена Палія.
Граф Михайло Вієльгорський був сином польського посланника при дворі Катерини II, діяча Тарговицької конфедерації, на російській службі мав чин дійсного таємного радника, і фрейліни Імператриці Катерини II графині Софії Дмитрівни Матюшкін. У десять років Михайло отримав від Павла I в звання лицаря Мальтійського ордену. Михайла сучасники називали людиною енциклопедичних знань. Він розумівся в багатьох сферах науки, знав низку сучасних і давніх мов, був тонким знавцем і цінителем мистецтва. Але насамперед був композитором – створив ряд інструментальних творів, а в 1838 написав оперу «Цигани», романс «Любила я», який охоче виконував Глинка.
Перше велике кохання Михайла Вієльгорського – 18-літня фрейліна Катерина Бірон (1793-1813). Вони вінчалися у Великому храмі Зимового палацу. І жили б вони довго та щасливо, але війна змусила тікати, народжувати у важких умовах на згарищах Москви. Там і відлетіла душа юної матусі. Дочка ж Катерини – Марія теж упокоїлася у дошкільному віці.
Важко переживав Михайло Вієльгорський втрату коханої. Все частіше він задивлявся на Луїзу Бірон, старшу сестру своєї першої дружини, фрейліну імператриці Марії. Луїза була на два роки старшою за Катерину, але дивовижно схожою на сестру. Через три роки вони таємно одружилися, але такий шлюб за церковними правилами вважався незаконним. Цим граф накликав на себе опалу і змушений був виїхати в маєток Луїзіна до Курської губернії. У цьому маєтку Вієльгорські прожили кілька років. Тут же народилися їхні діти: три доньки, два сини.
Родина Вієльгорських часто подорожувала Європою. Якось у Римі Михайло Вієльгорський зустрівся з Миколою Гоголем. Родина все частіше запрошувала Миколу Васильовича в гості. Найменша донька Вієльгорських — Анна — виросла за кордоном, російську мову знала погано, спілкувалася з Гоголем на теми мистецтва й віри. Дочка принцеси Бірон та її чоловіка Михайла Вієльгорського, хрещениця Олександра Пушкіна, Анна Вієльгорська (1822-1861), стала єдиним коханням Миколи Гоголя. Він закохався, хотів свататися, але друзі попередили, що йому сподіватися ні на що. І він відійшов. Згодом Анна стала дружиною князя А. Шаховського.
У Римі письменник подружився з молодшим сином графа Йосипом (1817-1839), хворий на сухоти юний композитор помер на руках Гоголя.
У 1836 році Михайло Вієльгорський разом із Василем Жуковським виклопотав у царя Миколи Першого дозвіл на постановку «Ревізора» Миколи Гоголя. А пізніше саме він добився цензурного дозволу на публікацію «Мертвих душ».
Палац Вієльгорського у Петербурзі завжди був «маленьким храмом витончених мистецтв». У будинку Вієльгорського Ф. Ліст вперше грав по партитурі «Руслана і Людмилу» Глинки. У палаці охоче концертувала родина Клари та Роберта Шуманів, виступав Г. Берліоз. Не раз тут виконував свої твори близький родич Вієльгорського – граф Огінський. Поет Д. Веневітінов називав будинок Вієльгорського «академією музичного смаку». Це був один із небагатьох палаців, які відвідувала царська родина, де цар грав із господарем у карти. Худ. Чорнишов. Гра у карти (біля царя – Михайло Вієльгорський). Тому граф Вієльгорський запропонував провести у себе безпрограшну лотерею і допомогти викупити з кріпацтва Тараса Шевченка.
Можливо, Вам буде цікаво, що в невістках у Велигорських опинилася племінниця Тараса Шевченка — Фросина (1847-1913), донька Варфоломія Григоровича Шевченка. Вона вийшла заміж за чиновника Михайла Велигорського (він брав участь у похороні Кобзаря на Чернечій горі). А молодша донька Фросини та Михайла Велигорських — Олександра Михайлівна Велигорська (1881-1906) – 10 лютого 1902 року вийшла заміж за письменника, класика російської літератури Леоніда Миколайовича Андреєва.