1 квітня 1841 р. в Красноставі Могильовської губернії народився педагогічний діяч Олександрівська, знаний у світі шахіст Євген Шабельський. Старший син командира резервного кавалерійського корпусу генерала від кавалерії. Батько – великий землевласник Катеринославської губернії володів землями на Дону, у Білорусії. Дитинство Євгена пройшло у Донецькій області, село Шабельківка, яке у другій половині ХVІІІ ст. відставний офіцер царської армії (командира дивізії) Іван Шабельський купив у поміщика Таранова.
Євген Шабельський закінчив Пажеський корпус в Петербурзі, служив у Кінногвардійському полку.
Великим захопленням Євгена Шабельського були шахи. У 23 роки він навіть здійснив поїздку до шахової столиці, в Парижі, побував у знаменитій кав`ярні шахістів «Режанс».
У 33 роки відставний гвардії штабс-ротмістр Євген Шабельський оселився у Олександрівську (нині Запоріжжя) на вул. Троїцькій. Євген Іванович, статський радник (цей чин давав потомственне дворянство, відповідав званню генерал-майора в армії и контр-адмірала на флоті), упродовж тринадцять років (1873 – 1886) був маршалом дворянства Олександрівського та Маріупольського повітів, членом повітової училищної ради. Поряд із педагогом бароном Миколою Корфом Євген Шабельський ревно опікувався освітою. У 1870 р. Є. Шабельський був куратором училища в Гуляй Полі, сумлінно відвідував школи, дбав не тільки про відкриття шкіл, підготовку підручників, але й про фаховість викладачів. Він їздив у найдальші села. Одного разу під час негоди Євген Іванович упав із коня, одержав кілька травм (одна з яких призвела до сліпоти). Ця обставина змусила Є. Шабельського переїхати до маєтку Горезлі Могильовської губернії, де він повністю віддався грі в шахи. Є. Шабельський багато грав за листуванням, був учасником сеансу одночасної гри, проведеного Вільгельмом Стейніцем 7 лютого 1896 року в Москві. Дізнавшись, що його партнер сліпий, перший чемпіон світу теж вирішив грати, не дивлячись на шахівницю.
31 липня (12 серпня) 1898 р. 57-річний Євген Шабельський упокоївся у своєму маєтку Горе зли.
Після від’їзду Є. Щабельського з Олександрівська вдячні запоріжці його не забули: на сучасній вул. Чекістів (тоді Троїцькій) постав будинок – пам’ятник Є. Шабельському у формі шахової фігури – тури. 
Колись це був прибутковий будинок Біленького, який орендував Руський банк.
Шахи були захоплення багатьох представників цієї родини. Його родич Михайло Шабельський (1848 – 1909, Харків) – військовий лікар, випускник Харківського університету, ініціював створення «Харківського товариства любителів шахової гри». Михайло Олександрович Шабельський став першим переможцем у заочному турнірі (за листуванням), організованому петербурзьким «Шаховим журналом» у 1882 – 1885 рр.
