29 березня 1881 р. народилася українська поетеса Марійка Підгірянка (Ленерт) у селі Білі Ослави на Гуцульщині у родині лісничого. Дівчина часто гостювала у свого дідуся по матері, священика Миколи Волошина, який мешкав у сусідньому с.Заріччя. Дідусь навчив її читати і писати українською та кількома іншими мовами; був багатий великою бібліотекою класичної літератури. Читала Марія Т.Шевченка, Ю.Федьковича, О.Пушкіна, в оригіналах А.Міцкевича, Й.Шіллера, Й.Гете, Г.Гейне, Г.Лессінга. Тоді ще українські родини були багатодітними та багатомовними. Оскільки в родині Марійки Підгірянки було п’ятеро дівчат і один хлопчик, то ґрунтовну освіту здобув тільки брат. Марійка завершила двокласну школу. А далі – самоосвіта. У 1900 році екстерном успішно склала іспити в учительській семінарії Львова, отримала диплом на право вчителювати в школі. «Вільно володію польською, німецькою, чеською, французькою, словацькою, українською; розумію грецьку, латинську, італійську, російську», – писала Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська (Марійка Підгірянка). Друкувати у періодичних виданнях вірші Марійка Підгірянка почала з тринадцяти років, першу збірку поезій «Відгуки душі» опублікувала у 1907 р. Марійка Підгірянка 40 років віддала шкільній роботі та поезії. 
Головною метою вчителька-поет визначила: «навчити, як зло оминати, а добро чинити». Певно, так вона будувала й родинні стосунки. Відомо, що 1904 р. вона познайомилась із Августином Домбровським, майбутнім педагогом, громадським діячем, послом до УНРади, який у 1905 р. став її чоловіком.
Під час Першої світової війни чоловіка забрали на фронт, а Марійка з дітьми потрапили у спеціальні табори для переселенців у містечку Гмюнді (Австрія). Про всі жахіття перебування там пізніше написала в поемі «Мати – страдниця». У 1919-1928 рр. сім’я Домбровських проживала на Закарпатті. Разом із чоловіком Марійка Підгірянка навчала дітей, її щирі мелодійні вірші допомагали запам’ятати букви, засвоїти арифметичні дії, пояснювати явища природи; провадила українську просвітню роботу, за що чеська влада звільнила її з посади вчительки. Якийсь час давала приватні уроки онукам Івана Франка Тарасові й Миронові, про яких написала спогади. Мені запам’яталася фраза: «Франчата були збиточні».
У родині Домбровських було четверо дітей:
син Остап — викладач французької мови Львівського університету, кандидат філологічних наук, якому не дали захистити докторську;
син Роман — перекладач із німецької, працівник газети «Шлях перемоги» у Мюнхені;
син Маркіян — український громадський діяч Австралії, інженер-електрик, автор «Підручника шофера»;
дочка Дарія — вчителька української мови та літератури шкіл Галичини.
Онук Юрій Домбровський – працював у Львівській політехніці.
На схилі літ Марійка Підгірянка багато писала для внуків: лічилки, загадки, вірші-задачки, казки, а підписувалася «бабця Клапця».
Вранці 18 травня 1963 р. 82-річна Марійка Підгірянка упокоїлася.
У середині ХХ ст. була мода на дводітні родини та двомовність, у кінці ХХ ст. Україна стала одновимірною: запанувала одна мова (російська) або блямовний суржик, одна дитина (та й тієї багато!), тому зараз – ми над прірвою: відступати нікуди – за нами москва й обороняють нас наші Діти.
Залишити відповідь