966-го чи 967-го р. у м. Познані в родині князя Мешка I із династії П’ястів і його дружини Дубрави (Дубравки), доньки чеського князя Болеслава І Грізного з’явився син-первісток. Від діда по матері отримав ім’я Болеслав. Після битви під Цединею (972 р.), щоб довести свою лояльність до німецького імператора Оттона II, батько погодився віддати сина заручником і поручителем до імператорського двору. Так на шостому році (973 р.) дитина на п’ять років потрапила до королівського двору. Чужа мова, чужі звичаї… Там Болеслав зіткнувся з великою політикою, зустрівся з видатними вченими, встановив дружні відносини з молодими німецькими аристократами, що виявилося дуже важливим, коли Болеслав став польським королем. Коли ж у 978 р. підліток повернувся на батьківщину, матері він не застав живої. Батько давно одружився з німецькою маркграфинею Одою і задумав дати право на престол не своєму первістку, а одному з трьох синів від другого шлюбу (Мешко, Ламберт і Святополк). Щоб уникнути конфлікту з батьком, Болеслава вислали до дядька — чеського короля Болеслава Благочестивого. У 984 році, 16 або 17 річний юнак одружився. І тільки в 992 р. княжич повернувся до польського двору. Після смерті батька 25 травня 992 р. Болеслав успадкував владу. Отримав «володіння, розділені між багатьма претендентами». 25-річний князь «з хитрістю лисиці», за словами Тітмара Мерзебурзького, за три роки здолав своїх братів і мачуху; вигнав їх із Польщі до Німеччини, де друзі Болеслава простежили, щоб мачуха не змогла претендувати на польський престол; після цього осліпив впливових керівників опозиції Одилена та Прибивоя. З 992 до 1025 р. князював Болеслав П’яст. Правління Болеслава Хороброго – це невпинні війни (найдовшою була німецько-польська війна 1002-1018 рр.), збройні зіткнення (у Моравії, Русі, Сілезії, Чехії) та майстерна зовнішня політика. Болеслав особисто очолив похід проти ободритів на Стодоран (992 р.), зблизився з молодим німецьким імператором Оттоном III. У 999 р. Болеслав приєднав Краківські землі, завершив процес формування Польської держави. У трьох війнах зі Священною Римською імперією відстояв незалежність королівства Польського. Болеслав урочисто приймав імператора Оттона ІІІ на Гнєзненському з’їзді в 1000 р. Імператор виявив свою симпатію польському князю, пообіцяв йому швидку коронацію, підніс у дар священну реліквію — піку святого Маврикія. Болеслав, добився організації самостійної архієпископської кафедри, куди переніс мощі мученика Адальберта; запровадив богослужіння латиною. У 1003-1004 рр. був князем Богемії (як Болеслав IV). Про князя Болеслава писали: «…Був бо великий і важкий Болеслав, що і на коні ледве міг сидіти, але швидкого розуму». При ньому межі Польської держави простиралися від Ельби до Балтійського моря, до Карпат і Угорщини; від Чехії до Волині. До 1031 року в складі Польщі перебували племена словаків. 1007 року Болеслав I і з військом підійшов до Магдебурга. А вже 1013 року уклали мир з Німеччиною, і за допомогою Генріха II здійснили похід на Русь. У 1018 році київський князь Святополк Окаянний, зять Болеслава, покликав тестя на допомогу. Болеслав рушив на Волинь, розбив Ярослава Мудрого на берегах Західного Бугу, захопив Київ.
Худ. Ян Матейко. Болеслав I Хоробрий і Святополк I Окаянний біля Золотих воріт Києва.
Та Болеслав вирішив не віддавати Київ Святополку, сам засів у ньому. Кияни, обурені грабіжництвом його дружини, почали бити поляків, і через рік Болеслав залишив Русь. Польща втримувала за собою Червенські міста до 1030 р.
14 квітня 1025 р. у Гнєзно відбулося коронування 58-річного Болеслава I Хороброго, першого короля Польщі.
Болеслав I Хоробрий помер 17 червня 1025 р. у Кракові. Перед смертю перший король Польщі призначив нащадком престолу сина від третього шлюбу — Мешка II.
Головне зображення: Худ. Ян Матейко. Коронація Болеслава I у Гнєзно
