Колись козаки неперевершених героїв амурного фронту називали бабіями, так і виникло прізвище коханнєзнавця – Бабій.
2 березня 1975 року у Чикаго помер 78-річний Олесь Бабій, автор гімну ОУН «Зродились ми великої години».
Та на долю Олеся Бабія випали фронти першої та другої світової…
Сільська дитина з Калуського району здобула середню освіту у Львові. Загудів у цісарську армію, потім УГА, учасник стрілецького походу на Київ. Звідав польського полону, не сподобалося – втік. У Львові разом з В. Бобинським, Р. Купчинським та Ю. Шкрумеляком організував групу поетів-символістів «Митуса».
У Празі здобув вищу освіту, захистив докторську дисертацію з літературознавства в Українському педагогічному інституті ім. М. Драгоманова. Наймирніша професія, професор, але ж українець. І став професор одним із засновників ОУН, делегатом установчого конгресу.
Згодом було створено символи організації:
– герб ОУН художником Робертом Лісовським із Дніпропетровщини;
– гімн «Зродились ми великої години» уклав Олесь Бабій;
– Степан Ленкавський написав «Декалог» («Десять заповідей українського націоналіста»).
Зауважу, що на конгресі О. Бабій знявся разом із усіма на пам’ятну світлину… А вже за тією світлиною польська поліція розшукала націоналістів. Із 5-го до 9-го вересня 1932 р у Львові відбувався судовий процес над засновниками ОУН. Разом із Осипом Бойдуником, Юліяном Вассияном, Євгеном Зиблікевичем, Степаном Ленкавським, Зеноном Пеленським Олесь Бабій перебував на лаві підсудних під час процесу у Львові. Оскільки звинуваченим було заборонено послуговуватися українською мовою, всі «конгресівці» відмовилися говорити, тому дійство отримало назви: суд мовчальників, «процес конгресівців». Адвокатом був правник доктор Степан Шухевич. Підсудні отримали по чотири роки ув’язнення. Так доктор літературознавства став зеком.
У 1944 році Олесь Бабій емігрував. Чотири роки пробув у Німеччині в таборах для переміщених осіб в Карльсфельді та Мюнхені, після чого переїхав до США.
