26 лютого 1995 року у Києві помер 73-річний письменник Володимир Леонтійович Кисельов, гарна людина і чудовий батько поета Леоніда Кисельова та письменника, журналіста Сергія Кисельова.
Син учителів народився у Києві 5 березня 1922 р. У 21 рік Володимир Кисельов командував мінометною батареєю на Сталінградському фронті. Там його важко поранило, контузило; він став інвалідом другої групи з осколком у грудях. Володимир Кисельов дружив із інвалідом Сталінградської битви киянином Віктором Некрасовим.
Дружина Кисельова, Зоя Генкіна, розсудлива єврейська мама, була старшою за чоловіка на два роки й ставилася до нього, як до одного зі своїх дітей.
Свого первістка Леоніда виховували справжнім киянином: Льоня знав вулички, старі й нові назви, хто в якому будинку жив, легенди, бувальщини, плітки. Батько – росіянин із українською свідомістю прищепив синові любов до Т. Шевченка, заохочував писати українською.
Юрій Щербак згадував письменника Володимира Кисельова: «Винятково порядна людина й антисовєтчик ще той». У їхній квартирі на вул. Червоноармійській у час «охрущення непокірної» відверто гомоніли гості: Віктор Некрасов, Анатолій Шевченко, Віталій Коротич, Микола Вінграновський.
Михайло Слабошпицький, обзивав оселю «літературно-кулінарним салоном», бо господар мав пристрасть — куховарити та гнати геніальні самогони. Ви могли критикувати роман «Любов і картопля» чи «Дівчинка і птахоліт», автор це прощав, але якщо вам його страва була не до смаку, — виганяв.
Утаємничені дегустатори кепкували, що Кисельов вимінює первак за коньяк. До речі, Снєгірьов і Кисельов були конкурентами (змагалися, чий самогон кращий?) Типове застілля в Кисельових, обряд споживання самогону та настоянок Гелій Снєгірьов описав у романі «Портрет, 66».
А за столом про що тільки не говорили!? Про літературу: Володимир Кисельов добре знав східних класиків і західноєвропейських романістів; про дисидентів, про владу. Виховані у такому оточенні сини відчували себе самодостатніми, гордими, столичними.
У книжці Володимира Кисельова «Веселий роман» прототип Леоніда – молодий київський поет Леон на прохання друзів прочитати свої вірші, проказав «схвильовано і палко»:
…все на свете – только песня
На украинском языке.
На запит «А чому українською мовою?», – Леонід відповів: «А ось цього я не вмію пояснити. Я так відчуваю. Та якщо вважати поезію одним із засобів самовизначення, то доведеться примиритися з тим, що я саме так самовизначаюсь»…
