17 жовтня 1696 р. у Прилуках народився Яків Андрі́йович Маркович — український письменник-мемуарист, державний діяч Гетьманщини. Він день у день упродовж 50 років писав історію України. Але це не рекорд: академік Володимир Вернадський упродовж 70 років вів щоденник (дійсно, кожного дня, навіть у в’язниці).
Саме Яків Маркович подав гетьманську булаву останньому гетьману України — Кирилу Розумовському. Яків Андрійович Маркович, мемуарист і хроніст, прадід письменника Опанаса Марковича, чоловіка Марка Вовчка (Марії Вілінської).
Батько Якова, Андрій Маркович, дослужився до полковника Лубенського полку, став генеральним обозним, другою особою в країні після гетьмана. Мати Якова, сотниківна Ганнуся Маковська із Кролевця, народила дев’ятьох синочків-линочків, найзнаменитішим серед яких був Яків Андрійович Маркович. Невисокий, міцний хлопчина з великими імлистими очима, густим витким волоссям був допитливим.
Дід Марко подбав, щоб онук здобув щонайкращу освіту в Київській академії. В свою чергу батьки приїздили до Києва на кожні свята, привозили повні сакви смачних речей. Пригощали батьки професорів, ректора та друзів Якова. Яків Маркович був улюбленим учнем ректора академії, професора Феофана Прокоповича, який порадив здібному юнакові ніколи не розлучатися з книгою.
Після закінчення академії, Яків Маркович одружився з чернігівською красунею Оленою Полуботківною – внучатою племінницею гетьмана Івана Самойловича та дочкою наказного гетьмана Павла Леонтійовича Полуботка. Якову Андрійовичу дуже не повезло в родинному житті. Четверо його синів померло, поживши на білому світі рік-два. Найбільше прожив син Олександр – всього 14 літ.
Улюблений учень Феофана Прокоповича упродовж 14 років був наказним лубенським полковником, потім – генеральним підскарбієм (міністром фінансів) України, займав інші визначні посади. Маркович усе життя домагався відновлення гетьманату в Україні, і саме він подав гетьманську булаву останньому гетьману України — Кирилу Розумовському.
Яків Маркович був одним з найосвіченіших людей Гетьманщини, добре володів польською, німецькою, російською, французькою та латинською мовами; займався перекладами творів європейських авторів, писав вірші та прозу; був знавцем мистецтва, грав на лютні та клавікордах, добре знався на медицині. В його домі була пристойна, зі смаком підібрана бібліотека.
Із 1715 року Яків Маркович взявся продовжувати записи історичних подій під назвою «Кройніка», які вів його тесть Павло Полуботок. 
Яків Андрійович вів щоденні записки, «Діаріуш», не переривав ні на день упродовж усього життя, півстоліття, майже до останніх своїх днів; 10 томів якого містять історію Гетьманщини. Яків Маркович першим у нашій історії почав укладати родоводи.
Окрім державних та літературних справ, займався й суто комерційними. Саме з прізвищем Якова Марковича пов’язане відкриття фарфорової глини в Полошках.
У 1745 році померла кохана дружина Олена Павлівна. Через три роки після її смерті модник і гульвіса Маркович одружився вдруге. Молода дружина — Марія Прохорівна Лисенко народила в 1752 році поважному панові генеральному підскарбію сина Михайла, який став продовжувачем роду.
Помер Яків Андрійович 20 листопада 1770 року, поховали його у родинному маєтку в селі Сварковому неподалік від колишньої гетьманської столиці, славного міста Глухова, в якому більшу частину життя прожив Маркович.
Уперше “Щоденні записки генерального підскарбія Якова Андрійовича Марковича” побачили світ у 1859 році. Їх у двох томах переклав російською та видав у Москві онук Якова Андрійовича – Олександр Михайлович Маркович, теж письменник, український історик і етнограф. Більш повне видання цієї праці здійснив у Києві, в 1893-1897 рр. О.М.Лазаревський під назвою “Щоденник генерального підскарбія Якова Марковича” у трьох томах.
Залишити відповідь