Ні дня народження, ні дня розстрілу цього українця ми не знаємо. Відомо, що Кость Карпович Гупало народився у жовтні 1907 р., с. Гупалівка, на Катеринославщині. Село козацьке, заснував його запорожець Гупайло, названий так за неспокійний характер і звичку гупати кулаком по спинах друзів. Як жилося селянській дитині можемо уявляти.
Здобував освіту Кость у Харківському університеті на літературно-лінгвістичному факультеті. Жив у кімнаті з Іваном Білодідом, Іваном Борейчуком, Володимиром Білошапкою. Разом сперечалися, співали народних пісень. Звісно, не могли оминути суд над членами УВО, куди їх водили всім факультетом. Коли на лаві підсудних було 45 осіб не дешевих брехунів – справжніх українських аристократів думки. Викладав російську мову та літературу в одній з харківських шкіл, аспірантуру НДІ літератури ім. Шевченка у Харкові (1932-1934), інспектор Харківського міського відділу народної освіти (1935-1937). Працював у школі червоних старшин (старший політрук), Всеукраїнському інституті комуністичної освіти. У 1937-му р. Володю Білошапку було репресовано. Кость Гупало захистив кандидатську дисертацію в 1939 році, того ж року І. Білодід запросив К. Гупала та І. Борейчука на роботу до Львівського університету. Викладач російської мови став професором, завідувачем кафедри російської мови та літератури (1940). У Львові став членом ОУН (мельниківців). Познайомився з Галочкою Ярмолинською, одружився, дочекався донечки Зої. Родина Гуцала лишилася під гітлерівськими окупантами у Львові, сам Кость на початку 1942 р у складі похідної групи ОУН (м) прибув до Києва. він запропонував Володимиру Блавацькому п’єсу «Тріумф прокурора Дальського».
Наприкінці 1941 року драматург Кость Гупало подарував свою драму «Тріумф прокурора Дальського» Володимиру Блавацькому (першому, хто на сцені зіграв Гамлета українською мовою). 17 січня 1942 року надіслав із Києва В. Блавацькому правку п’єси і листа, що до Львова його не пускає поліція.
4 лютого 1942 року в Оперному театрі Львова режисер Володимир Блавацький поставив п’єсу «Тріумф прокурора Дальського». Театр був переповнений. Вистава «Тріумф прокурора Дальського» К. Гупала про події на Україні у тридцяті роки, задовго до «Архіпелагу ГУЛАГу» Солженіцина показувала шокуючі картини заповідника ім. тов. Берії. Вразила глядачів, висловлена героїнею п’єси Поліною, думка, що на Україні завжди знайдеться місце для могили будь-якого окупанта. Тоді ж на сцені Тернопільського театру ім. Шевченка, що був на вулиці І. Франка, режисер Комаровський теж поставив п’єсу Гупала. Одночасно цей спектакль йшов на київській сцені. Автор «Тріумф прокурора Дальського» не побачив.
Після кількох вистав німці заборонили п’єсу. 9 лютого 1942 р на Трьохсвятительській у приміщенні Спілки письменників, очолюваної Оленою Телігою, відбулася облава СД, арештували всіх, хто туди прийшов. Серед заарештованих був і 35-річний професор Кость Гупало. Далі — ув’язнення на Короленка, 33 і розстріл у лютому 1942 р у Бабиному Яру на околиці Києва. У Львові залишились вдова Галина Сергіївна (померла 2003 р) та маленька Зоя. Нині пам’ять роду береже Ольга, внука Костя Гупала.
Кость Гупало з дружиною Галиною. Фото 1935 р. із музейного фонду
В окупованій Україні, німці дбали про релакс і виховання своїх військових і місцевого населення, тому дозволили українцям відновити роботу бібліотек, газет, театрів, шкіл, церков. Зміст вистав, програм мав бути викладений у анотації німецькою мовою й узгоджений із відповідними інстанціями. На відміну від більшовиків, німці орієнтували театри виключно на розважальний репертуар, без політико-ідеологічного спрямування. Афіші та програми друкувалися двома мовами – українською та німецькою. У «Спеціальному розпорядженні по тилу №4» від 24 листопада 1942 року подавався наказ Адольфа Гітлера надавати всім артистам українських художніх труп додатковий продовольчий пайок у розмірах, встановлених для військовиків вермахту, навіть тоді, коли вони тимчасово виступали перед ними. Продовольство мало видаватися безкоштовно за рахунок військових запасів. Наказувалося також піклуватися про опалення театрів у холодний період року.
Художній керівник театру не знімав виставу “Тріумф прокурора Дальського” з репертуару до 1944 року. Часто артисти виїздили на гастролі в села та перевдягалися у костюми чекістів. Натрапляли на німецькі патрулі, навіть на повстанців ОУН-УПА, але їм усе вдавалося пояснити та залишитись цілими. Уявіть собі, їдуть актори у формах енкаведистів, їх зупинив німецький патруль. Слава Богу, не розстріляли. Поїхали далі – нарвалися на оунівських вартових – і знову диво врятувало.
Кость Гупало. Фото 1931 року, музейний архів
