UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Алчевський Іван

Алчевський Іван

«…Я обожнюю Ваш талант і хотів би чути Вас у всіх своїх творах. Щасливі люди, які можуть аплодувати Вам», – такий напис на фото українцю Івану Алчевському надіслав композитор К.Сен-Санс.
Іван, всесвітньо відомий оперний співак – найзнаменитіший із шести дітей Олексія Алчевського.
27 грудня 1876 р. у Олексія та Христини Алчевських народився син Іван.
Сім’я тоді жила у Харкові на вул. Сумській (у будинку, де зараз знаходиться кафе «Коники»). Іван закінчив 3-ю гімназію (вул. Гоголя) й фізико-математичний факультет Харківського університету, після чого за прикладом матері вирішив присвятити себе педагогічній діяльності. Але три покоління Алчевських по материнський лінії ( прабабуся, красуня Олена Вуїч, бабуся – Анетта Вуїч і мати) мали добрі голоси, неабияку музикальність. Батько кохався в поезії і сам дещо складав. Тож Іван з молодих літ з успіхом співав серед аматорів у гімназії та в університеті, брав уроки у брата Григорія. Удома на музичних вечорах Іван співав у дуеті з сестрою Христею.
У час закінчення Іваном університету (1901 р.) сталася трагічна смерть батька. Через скрутне фінансове становище довелося продавати будинок у Мироносицькому провулку. Старший брат, Григорій, порадив Іванові стати співаком столичної опери: той поїхав до Петербурга, де після іспиту був прийнятий солістом Маріїнського театру. Дебют в опері «Садко» (партія Індійського гостя) виявився вдалим, але Алчевський зрозумів, що мати гарний голос (ліричний тенор) – ще не означає бути оперним співаком. У наступні роки він поїхав до Парижа, де брав уроки співу у відомих спеціалістів Яна Решке та Фелії Литвин. Іван Алчевський був одним із найерудованіших оперних артистів свого часу, великим знавцем музики, пропагандистом творів сучасних авторів, різнобічно обдарованою людиною. Знав п’ять мов і співав мовою тієї країни, де виступав. Невдовзі Іван співав у Брюсселі партію Рауля («Гугеноти»), яка стала його коронною роллю. Оваціями супроводжувалися гастролі співака в лондонському «Ковент-Гардені». Співав у Парижі, Брюсселі, Лондоні, Нью-Йорку, Мілані; його партнерами були Енріко Карузо й Маттіа Баттістіні, Ф. Шаляпін. Він був талановитим драматичним актором, окрім того добре грав на фортепіано – співав на концертах під власний акомпанемент. У Парижі Івану Олексійовичу аплодував оркестр, а глядачі викликали його п’ять разів. https://yandex.ua/video/search?text=%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%20%D0%90%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9&where=all&where=all
Після загибелі батька Іван Алчевський взяв на себе утримання родини, навчання сестри. Із 1908 року – соліст Большого театру в Москві. Там для нього ставили українською мовою «Запорожець за Дунаєм» і «Наталку Полтавку», де співав головні тенорові партії. Сам здійснив постановку «Пікової дами». У 1910 р. у Москві Алчевський організував власним коштом та очолив Українське музично-драматичне товариство «Кобзар»; організовував Шевченкові дні у Москві.
Перша світова війна застала співака у Парижі, завадила його виступу у «Ла Скала», хоч італійці гаряче бажали послухати співака, який володів універсальним голосом (вони називали його «мецце-каратере» – шляхетного тембру). Іван Олексійович із великими труднощами повернувся на батьківщину й відразу почав виступи в Одесі, Катеринославі, Петрограді. 1915 р. І. Алчевський став ініціатором постановки опери «Запорожець за Дунаєм» у Великому театрі Москви українською мовою, неодноразово виступав з концертами української музики та доповідями про сучасний стан її розвитку.
Іван Алчевський мав непропорційну фігуру: короткий тулуб і довгі ноги (на карикатурах його ноги ростуть від голови). Був неодруженим.
Його голос був однаково сильний в усіх регістрах. Брав ноту в тон звучання кришталевого келиха, й келих розсипався на друзки від резонансу.
Помер 41- річний Іван Алчевський 10 травня 1917 р. у Баку прямо на сцені. Похований у Харкові. Під час похорону над його могилою заспівав соловей.

Гру 27, 2016Ганна Черкаська
FacebookTwitter
ПАСПОРТМикола Бурлюк
You Might Also Like
 
Антін Ашик
 
Айвазовський. Хортиця
Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image8 years ago Видатні люди1,912
Недавні записи
  • Микола Федюк
  • Сергій Сміян
  • Грицько Чубай
  • Віра Ворона-Нечаївська
  • Марія де Тессейр-Донець
Позначки
поетписьменникЗапоріжжяхудожниккозацтвоживописецьчервоний терорперекладачдисиденткозакиТарас ШевченкоОУНісторикгетьманкомпозиторграфікХарківакторпейзажистБогдан ХмельницькийбієналескульпторграфікажурналісткаКапністпейзажМосковіяілюстраторІван Айвазовськийлікаркороль ФранціїпортретисткраєзнавецьбойчукістСергій КорольовмитрополитЕнеїдаастрономЯрослав МудрийЛитвафілософЛенінпедагогакварелістПетлюра
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Alexander Apalkow до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Видатний український бджоляр
  • Ганна Черкаська до Петро Франко

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.
Ми використовуємо cookies для зручної роботи з нашим сайтом. Продовжуючи переглядати наш сайт ви погоджуєтесь із цим.Ok