UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Дмитро Безперчий

Дмитро Безперчий

%d0%b1%d0%b5%d0%b7%d0%bf%d0%b5%d1%80%d1%87%d0%b8%d0%b9_%d0%b0%d0%b2%d1%82%d0%be%d0%bf%d0%be%d1%80%d1%82%d1%80%d0%b5%d1%8230 жовтня 1825 р. у багатодітній українській сім’ї кріпака-іконописця народився Дмитро Безперчий, майбутній живописець. Перші уроки малювання Дмитро отримав від батька й запалився бажанням учитися на художника. У січні 1841 р. родина отримала вільну від графа Д. Шереметьєва. Колишній кріпак із 15 років був вільним слухачем Академії мистецтв (1841–1846) і закінчив її зі званням «вільного художника». Наймолодший і останній учень Карла Брюллова; у його майстерні з 1843 р. учився разом із Т Шевченком.
За час навчання Безперчий захопився ілюструванням літератури, став першим ілюстратором повісті М.Гоголя «Тарас Бульба» (1842).
%d0%b1%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%83%d1%80%d0%b8%d1%81%d1%82-1869-%d1%81%d1%83%d0%bc%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b8%d0%b9-%d1%85%d1%83%d0%b4-jpg
Бандурист. 1869 р. Сумський художній музей.
Від 1846 р. Д. Безперчий в Україні: викладав малювання у Ніжинському ліцеї (1846–1850), а потім – Харків, друга гімназія. Коли Д. Безперчий потрапив у цей заклад, уроки малювання проводили абияк. Викладач гімназії художник В.Карпов писав: «Класи малювання стояли поза рамками розподілу лекцій. Відмітки з малювання не бралися до уваги, і сам предмет малювання вважався приватним, непотрібним, зайвим». Д.Безперчий працював так, що малювання стало цікавим, необхідним уроком.
Під час канікул 1860-1890-х рр. працював у жанрі релігійного живопису, розписував храми в селах Слобідської України, Криму. Найбільш відомий розпис церкви при харківській малювальній школі, де викладав Безперчий.
Д.Безперчий першим розгадав покликання багатьох талановитих юнаків. Він був вчителем С. Васильківського, П. Левченка, Г. Семирадського, М. Ткаченка; академіка Миколи Сумцова, скульптора В. Беклемішева (автора першого погруддя Шевченку, встановленому біля школи Алчевських), архітектора О Бекетова.
Двоє друзів – П. Левченко та С. Васильківський були закохані в Софію, дочку художника. Дівчина вибрала веселого пересмішника Сергія, чекала його з Петербурга; відклала весілля, щоб коханий зміг поїхати за кордон. Та не судилося Софії дочекатися Васильківського, вона померла від туберкульозу. І її лицар не одружувався.
Учительським любимчиком, з яким Д. Безперчий листувався все життя, був Генріх Семирадський. Учень приїздив із Італії на 50-річччя творчої діяльності Безперчого, щоб уклонитися маестро.
Дмитро Іванович – безмежно добра та скромна Людина. Він помер 30 вересня 1913 р. у 88 років, як жив: тихо, скромно. На похоронах Безперчого було дуже мало людей.
Увесь творчий спадок його дружина передала в Харківський художній музей, але під час Другої світової багато акварелей загинуло.
image

Жов 30, 2016Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Михайло ДрагомировМарія Башкірцева
You Might Also Like
 
Єжи Петерсбурський
 
Книга, яка канонізувала українську мову

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image6 years ago Видатні люди619
Недавні записи
  • Валентина Попелюх Стус
  • Дмитро Сигаревич
  • Самотня сосна
  • Фронтовий алфавіт
  • Многогрішний чи Ігнатович?
Позначки
поетписьменникЗапоріжжякозацтвочервоний терорхудожникживописецьХарківБогдан ХмельницькийгетьманТарас ШевченкоперекладачакторскульпторСергій КорольовІван АйвазовськийКапністІван ФранкоголодоморВійсько ЗапорозькеВовкОлексій ПеровськийЛенінКирил РозумовськийОлександр РубецьІван ШишкінІван КотляревськийкомпозиторПавло ПолуботокІван БогунАполлон СкальковськийОлег ОльжичАрсен ТарковськийВолодимир КороленкоЯків ШахЄвген КравченкоПетро Конашевич-СагайдачнийконструкторАнатолій БазилевичІгор СікорськийВіра СвадковськатерапевтлікарМикола СтражескоЕнеїда
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ярослав до Козацький гетьман Павло Бут (Павлюк). Кумейки
  • Євгеній до Форточка чи кватирка?
  • Serhii до Лелеки своїх гнізд не забувають
  • Олександр до Наш геніальний нахаба
  • Олена Яворовська до І знову про котиків

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.