Рекорд довгожителів у світі науки установив Борис Букрєєв – невтомний трудоголик, нев’янучий оптиміст, який ніколи нічого не боявся. Він одним із перших у Київському університеті почав читати лекції українською мовою, збирав і обґрунтовував українську математичну термінологію; Основоположник київської школи геометрії М. Лобачевського.
Букрєєв Борис Якович народився у м. Льгов на Курщині за часів кріпацтва 5 вересня 1859 р. та прожив 103 роки. Батько штатний доглядач Льговського повітового училища. Юний вундеркінд рано став легендою у місті, тому льговський поміщик Г. М. Чубаров надав Борисові стипендію на всі роки навчання у класичній гімназії Курська. Учитель математики гімназії В. Р. Домбровський рано виявив у Бориса математичні здібності та розвивав їх. Закінчив Букреєв навчання зі срібною медаллю.
У 1878 р. він вступив на фізико-математичне відділення факультету природничих наук Київського університету Святого Володимира, підробляв репетиторством. У 1880 році його студентська робота «Геометрична теорія руху незмінної плоскої фігури у своїй площині» була удостоєна Великої золотої медалі. Закінчивши університет в 1882 році, був залишений для підготовки до професорського звання. І на 84 роки пов’язав долю з цим навчальним закладом.
Із 1889 року Букрєєв упродовж 73 років був професором Київського університету. Працював учений у галузі геометрії Лобачевського; над теоріями еліптичних функцій, рядів і детермінантів, а також над інтегруванням диференційних рівнянь, видатні його праці про функції нульового рівня.
У 28 років Борис Якович одружився з 23-річною вдовою Катериною Надєждіною (1864-1945), з якою мав трьох дітей: Тетяну (1889 р.), синів Євгена (1890 р.) та Миколу (1901 р.). Жили вони на Тарасівській, 20, кв.1. 
З 1908 р. переїхали на сусідню вул. Никільсько-Ботанічну у буд. № 4, пізніше у будинок 10. У 1915 р. син Євген із відзнакою закінчив медичний факультет Київського університету.
Борис Букрєєв мав надзвичайний оптимізм. Під час голоду 1920 року професор, якому тоді був 61 рік, після лекцій брав свого зятя Б. М. Топличю й із фешенебельного району чимчикували на Поділ. Там купували в порту дрова, клали на возик і доправляли на гору. Вдома рубали, пиляли, складали та розносили набори клієнтам по домівках.
Катерина Олексіївна, дружина Бориса Яковича, мала свій ґешефт від випічки житнього хліба із «припічком».
Коли прийшли німці, професору було далеко за 80. Він не міг покинути Київ, бо дружині після інсульту паралізувало ноги, тому Букрєєв ніде не працював, доглядав дружину. Він продавав речі, щоб утримувати родину. Восени 1943-го, коли німці виганяли всіх, він закрився у себе в квартирі та пережив окупацію.
Б. Букрєєв ніколи не боявся. У 50-х роках один студент доводив, що ходив на лекції професора, слухав про роль керівної ролі партії у векторній геометрії. На що Букрєєв зауважив: «Ви не були у мене на жодній лекції. Інакше б Ви знали, що я не терплю двох речей: векторної геометрії та радянської влади». І, не зважаючи на це, до сторіччя удостоївся орденів Леніна та Трудового Червоного Прапора.
Перу Букрєєва належить 15 монографій та понад 100 наукових статей. Маючи 96 років, Букрєєв написав підручник із вищої геометрії. У 100 років Борис Якович завідував кафедрою вищої геометрії університету, на його вступні лекції збігалися всі охочі.
