14 червня 1781 року у заможній родині «уродженців італійської науки»; народився Вінче́нцо-Саве́ліо-Йо́сиф-Анто́ніо, він же Вікентій Іванович Беретті, син Джованні (Іоанна) Беретті, професора-механіка родом з міста Domaso de urbe в Італії, котрий переселився зі своєю родиною до Росії в 1780-ті рр.
Архітектурну освіту (із золотою медаллю) Вікентій одержав у Петербурзькій Академії мистецтв у 23 роки. Учився у видатного архітектора Андріяна Захарова, був учнем архітектора Тома де Томона. В. Беретті у 28 років став академіком, у 40-професором.
Як «вільний художник» у 1825 р. створив монумент на місці хрещення київського князя Володимира в Херсонесі.
Вікентій перебивався випадковими заробітками, а гроші йому були ой як потрібні. Адже у 35 палкий італієць закохався, одружився і йому благословився діточок цілий пучок (троє синів і п’ятеро дочок).
У 1834 році Беретті взяв участь у конкурсі на кращий проект будівлі Київського університету (Червоний корпус), в якому брали участь провідні архітектори — О.Брюллов, А. Мельников, К.Тон і став переможцем.
Майже три роки він жив в Петербурзі і їздив разом зі своїм учнем П. Спарро на роботу до Києва. Зрештою, 11 березня 1837 року імператор Микола І— звільнив архітектора з усіх посад у Петербурзі та направив до Києва «для постійного заняття» в ролі архітектора та члена будівельного комітету. З цього часу В. Беретті – головний архітектор будівельного комітету зі спорудження університету.
На той час Вікентій Іванович залишився вдівцем, але всю родину перевіз із собою. Усього п’ять років прожив В. Беретті в Києві, він не побачив своїх споруд завершеними. На розі вул. Хрещатика та Інститутської була садиба та власний дерев’яний будинок із мезоніном, де жило численне потомство Беретті: старшому, Олександру, було 20 років, молодшому, Костянтину, 4 роки.
18 серпня 1842 р. у Києві помер 61-річний професор архітектури Вікентій Беретті – автор трьох славно відомих київських споруд:
– головного корпусу університету,
– університетської обсерваторії,
OLYMPUS DIGITAL CAMERA
