Рубаного шаблею козака з шрамами від ран на обличчі у нас здавна називали Заруба. Був у козака Заруби нащадок, художник, якому імперія змінила прізвище – Віктор Зарубин.
Віктор Іванович Зарубин народився 13 листопада 1866 р. у сім’ї відомого харківського професора. За порадою батьків він закінчив фізико-математичний факультет Харківського університету (1893). Але любов до малювання не згасала і юнак паралельно вивчав живопис у студії Є. Шрейдера в Харкові. А крім корисного та прекрасного Віктор мав прекрасну Музу, був безнадійно закоханий у бідну дівчину. Узяв він своє серденятко й подався в Париж, обвінчалися й зажили собі. Учився Віктор у приватній Академії Р. Жюльєна у Ж. Лефера і Т.-Р. Флері. Захопився малюванням бретонок, рибалок Нормандії.
Спробував експонувати свої роботи в Паризькому Салоні. Виставлену картину Зарубина купили в перший день. Успіх окрилив митця, матеріальний стан молодої родини поліпшився. Тепер він частіше виїздив до Нормандії. Три роки спливли швидко: з’явилися нові знання, досвід – пора додому. А там Академія єдина в Петербурзі, тому продовжив навчання у майстерні свого земляка Архипа Куїнджі. У 1898 р. удостоєний звання художника за картини «Вечірній акорд» і «Дім Божий».
Того ж року добряк Куїнджі організував для своїх учнів, які закінчили академію, закордонну поїздку. Звісно, Зарубин їздив за кордон, побував у Італії, Німеччині. З того часу часто виставлявся з українською тематикою. 
Танці на Дніпрі.
Українська садиба.
Його твори успішно продавалися.
Ніч. Хатка. 1915 р.
У 1900–10-х митець був секретарем Товариства заохочення мистецтв. У 1909 р. був удостоєний звання академіка.
За часів більшовизму працював над декораціями в Петроградському театрі музичної комедії, ілюстрував дитячі книжки. Продовжував писати пейзажні мотиви.
5 листопада 1928 р. на 62 році життя Віктора Зарубина обірвалося.
Його картини зберігаються в музеях Києва, Луганська, Миколаєва, Севастополя, у Меморіальному музеї-садибі художника М. Ярошенка в Кисловодську.
Залишити відповідь