UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Ярослав Барнич

Ярослав Барнич

Barnych-1 1 червня 1967 р. у Клівленді (Огайо, США) помер 70-річний Ярослав Барнич, композитор, скрипаль, автор пісні-танго «Гуцулка Ксеня».
Народився Я.Барнич 30 вересня 1896 року в селі Балинці Снятинського району Івано-Франківської області. Батько Славка – Василь Барнич: людина освічена, інтелігентна, дуже строга, директор школи. У Коломийській ґімназії (в 1906-1914 рр.) Я. Барнич виявив музичні здібності: учився грати на скрипці у відомого коломийського педагога Й.Шнабеля, співав у хорі, організував камерний оркестр своїх товаришів. У цей же час зробив перші композиторські спроби. 13-річного маестро запросили у містечко Печеніжин (на батьківщину Олекси Довбуша) диригувати у опереті «Наталка Полтавка» М. Лисенка.
На початку І Світової війни 17-річний Я.Барнич добровільно вступив до лав Українських Січових Стрільців. Barnych-5-591x1024
Спочатку перебував на Закарпатті, потім у Чехії й Галичині. Волею обставин, у жовтні 1915 року успішно закінчив гімназію у Відні. Не забув про музичну творчість: разом із Михайлом Гайворонським організував смичковий квартет УСС. У 1916 р. молодому Барничеві запропонували посаду диригента в Українському театрі товариства «Руська бесіда». За короткий час поставили «Хату за селом», «Гриця», «Наталку Полтавку». Одночасно Ярослав студіював диригування та гру на скрипці в професора Е.Зуни, а гармонію й теоретичні предмети – у видатного музиканта В.Барвінського у Вищому інституті ім. Лисенка. З 1 січня 1924 р. композитор став музичним керівником «Українського театру».
Я. Барнич одружився з акторкою Ярославою Рубчак, став батьком Ірини. Закінчив виш, але навчання не завершив – записався слухачем на філософський факультет Львівського університету. Наступного року поїхав до Берліна стажуватися, удосконалювати майстерність з диригування на курсах «Стерншес Консерваторіум» у класі професора Вільгельма Гросса.
Я. Барнич отримав професійну європейську освіті; з 1927 р. працював у Самборі вчителем музики в жіночій Учительській семінарії «Рідної школи», організував філіал Музичного інституту ім. М. Лисенка, диригував хором «Самбірського Бояна».
У 1932-1933 рр. у Станіславові маестро розпочав компонувати музику легкого жанру. Barnych-2
Дружина композитора пригадувала: «Коли я з дітьми повернулася з одних вакацій додому, то Ярослав зробив нам несподіванку. Сів біля цитри (фортепіано ми ще не мали) і заграв дві свої композиції до слів проф. Романа Савицького – два танго: “Ой, соловію” та “Хлопче мій, хлопче”.

Ми були в захопленні і просто примусили його далі щось таке легке й мелодійне творити. За короткий час з’явилися такі його твори, як «О, гарна крале».

Саме в цей час Ярослав закохався у гарненьку жваву веселунку Ксенію Клиновську, дочку священика з Небилова (учениця була на 19 років молодшою за Я. Барнича). І створив шедевр – пісню-танго «Гуцулка Ксеня».

Струнка, середнього зросту, тоненька, лагідна й гарненька шатенка Ксеня принесла в бурсу ноти танго й заховала під матрац. Вдень вона щиро все розповіла подругам, проспівала пісню. Дівчата підхопили спів, виконували танго на перервах, автор же стояв збоку, курив і задоволено усміхався… У 1938 році Я.Барнич написав за мотивами пісні оперету «Гуцулка Ксеня». Так Я. Барнич став основоположником модерної української оперети. Прем’єра мала відбутися в Косові, але поліція заборонила виставу, яка «підбурює гуцулів проти польської влади».
У роки німецької окупації (1941-1944) Я.Барнич обіймав посаду диригента Львівської опери.
3799fdc1ced8fa5340ab9f490adb9bd0Під час вистави «Шаріки» гестапівці взяли 29 заручників, 28 розстріляли, 29-им був Барнич, який одразу посивів. Перед приходом «других совітів», будучи вже відомим композитором і диригентом, як і значна кількість талановитої мистецької інтелігенції Західної України, композитор змушений був покинути батьківщину і виїхати за кордон: спочатку до Німеччини (1944 – 1949), а пізніше до США, де жив і працював у Філадельфії.
8 липня 1961 р. Я.Барнич підготував хор до виступу на відкритті пам’ятника Т. Шевченку у Вінніпезі. Виступ трьохсот співаків і 80-х музикантів із симфонічного оркестру був такий, що міська управа присудила Я.Барничеві звання Почесного Громадянина Міста.
23 квітня 1966 р. українська діаспора США вручила професорові почесну “Золоту батуту” – одну з найвагоміших нагород в українській діаспорі. Були виголошені поздоровлення Папи Римського (Павла VI) і кардинала Йосипа Сліпого.
Помер композитор 1 червня 1967 р. Похований у Клівленді (Огайо, США). Остання робота мистця – п’єса-казка на три дії «Чародійна сопілка». Твір не вдалося закінчити, тому на прохання його дружини, текст «Чародійної сопілки» був дописаний Л.Полтавою, а музика – Б.Сарамагою та В.Овчаренком.
Кремлівськими «визволителями» творчість Я. Барнича була заборонена, авторство танго приписувалося колезі-співавтору Роману Савицькому.

Лип 13, 2016Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Іван ПадалкаАртем Ведель
You Might Also Like
 
Люди чести про Голодомор
 
Сергій Перхун
Comments: 3
  1. ЛСВ
    6 years ago

    Дуже дякую

    ReplyCancel
  2. Петро Земцов
    4 years ago

    Так мало ми знаємо про наших грандів !

    ReplyCancel
    • Ганна Черкаська
      4 years ago

      Так, пане Петре, це елемент державної роботи

      ReplyCancel
Pingbacks: 1
  1. ВЖЕ СІЛО СОНЕЧКО ЗА ГАЄМ (лірична) | Хор ГОМІН, Київ :: Хор імені Леопольда Ященка :: Пісні України
    53 years ago

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image6 years ago 4 коментарі Видатні люди2,553
Недавні записи
  • За кого не вмирав хоробрий мій народ?!
  • Земна зірка. Айстра
  • «По мощах єлей!»
  • Владислав І – нащадок Ярослава Мудрого
  • Отак-то, малята…
Позначки
поетписьменникЗапоріжжякозацтвочервоний терорхудожникживописецьХарківБогдан ХмельницькийгетьманТарас ШевченкоперекладачакторскульпторСергій КорольовІван АйвазовськийКапністІван ФранкоголодоморВійсько ЗапорозькеВовкОлексій ПеровськийЛенінКирил РозумовськийОлександр РубецьІван ШишкінІван КотляревськийкомпозиторПавло ПолуботокІван БогунАполлон СкальковськийОлег ОльжичАрсен ТарковськийВолодимир КороленкоЯків ШахЄвген КравченкоПетро Конашевич-СагайдачнийконструкторАнатолій БазилевичІгор СікорськийВіра СвадковськатерапевтлікарМикола СтражескоЕнеїда
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Serhii до Лелеки своїх гнізд не забувають
  • Олександр до Наш геніальний нахаба
  • Олена Яворовська до І знову про котиків
  • Ганна Черкаська до Олександр Поль. Слава вітчизни не для продажу
  • Зіновій Косоноцький до Олександр Поль. Слава вітчизни не для продажу

2015-2022 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.