UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
  • Форуми
    • Вільна дискусія
    • Українська література
    • Українці й закордон
    • Музика, кіно, театр, художнє мистецтво
Головна » Регістрація » Видатні люди » Ярослав Барнич

Ярослав Барнич

Barnych-1 1 червня 1967 р. у Клівленді (Огайо, США) помер 70-річний Ярослав Барнич, композитор, скрипаль, автор пісні-танго «Гуцулка Ксеня».
Народився Я.Барнич 30 вересня 1896 року в селі Балинці Снятинського району Івано-Франківської області. Батько Славка – Василь Барнич: людина освічена, інтелігентна, дуже строга, директор школи. У Коломийській ґімназії (в 1906-1914 рр.) Я. Барнич виявив музичні здібності: учився грати на скрипці у відомого коломийського педагога Й.Шнабеля, співав у хорі, організував камерний оркестр своїх товаришів. У цей же час зробив перші композиторські спроби. 13-річного маестро запросили у містечко Печеніжин (на батьківщину Олекси Довбуша) диригувати у опереті «Наталка Полтавка» М. Лисенка.
На початку І Світової війни 17-річний Я.Барнич добровільно вступив до лав Українських Січових Стрільців. Barnych-5-591x1024
Спочатку перебував на Закарпатті, потім у Чехії й Галичині. Волею обставин, у жовтні 1915 року успішно закінчив гімназію у Відні. Не забув про музичну творчість: разом із Михайлом Гайворонським організував смичковий квартет УСС. У 1916 р. молодому Барничеві запропонували посаду диригента в Українському театрі товариства «Руська бесіда». За короткий час поставили «Хату за селом», «Гриця», «Наталку Полтавку». Одночасно Ярослав студіював диригування та гру на скрипці в професора Е.Зуни, а гармонію й теоретичні предмети – у видатного музиканта В.Барвінського у Вищому інституті ім. Лисенка. З 1 січня 1924 р. композитор став музичним керівником «Українського театру».
Я. Барнич одружився з акторкою Ярославою Рубчак, став батьком Ірини. Закінчив виш, але навчання не завершив – записався слухачем на філософський факультет Львівського університету. Наступного року поїхав до Берліна стажуватися, удосконалювати майстерність з диригування на курсах «Стерншес Консерваторіум» у класі професора Вільгельма Гросса.
Я. Барнич отримав професійну європейську освіті; з 1927 р. працював у Самборі вчителем музики в жіночій Учительській семінарії «Рідної школи», організував філіал Музичного інституту ім. М. Лисенка, диригував хором «Самбірського Бояна».
У 1932-1933 рр. у Станіславові маестро розпочав компонувати музику легкого жанру. Barnych-2
Дружина композитора пригадувала: «Коли я з дітьми повернулася з одних вакацій додому, то Ярослав зробив нам несподіванку. Сів біля цитри (фортепіано ми ще не мали) і заграв дві свої композиції до слів проф. Романа Савицького – два танго: “Ой, соловію” та “Хлопче мій, хлопче”.

Ми були в захопленні і просто примусили його далі щось таке легке й мелодійне творити. За короткий час з’явилися такі його твори, як «О, гарна крале».

Саме в цей час Ярослав закохався у гарненьку жваву веселунку Ксенію Клиновську, дочку священика з Небилова (учениця була на 19 років молодшою за Я. Барнича). І створив шедевр – пісню-танго «Гуцулка Ксеня».

Струнка, середнього зросту, тоненька, лагідна й гарненька шатенка Ксеня принесла в бурсу ноти танго й заховала під матрац. Вдень вона щиро все розповіла подругам, проспівала пісню. Дівчата підхопили спів, виконували танго на перервах, автор же стояв збоку, курив і задоволено усміхався… У 1938 році Я.Барнич написав за мотивами пісні оперету «Гуцулка Ксеня». Так Я. Барнич став основоположником модерної української оперети. Прем’єра мала відбутися в Косові, але поліція заборонила виставу, яка «підбурює гуцулів проти польської влади».
У роки німецької окупації (1941-1944) Я.Барнич обіймав посаду диригента Львівської опери.
3799fdc1ced8fa5340ab9f490adb9bd0Під час вистави «Шаріки» гестапівці взяли 29 заручників, 28 розстріляли, 29-им був Барнич, який одразу посивів. Перед приходом «других совітів», будучи вже відомим композитором і диригентом, як і значна кількість талановитої мистецької інтелігенції Західної України, композитор змушений був покинути батьківщину і виїхати за кордон: спочатку до Німеччини (1944 – 1949), а пізніше до США, де жив і працював у Філадельфії.
8 липня 1961 р. Я.Барнич підготував хор до виступу на відкритті пам’ятника Т. Шевченку у Вінніпезі. Виступ трьохсот співаків і 80-х музикантів із симфонічного оркестру був такий, що міська управа присудила Я.Барничеві звання Почесного Громадянина Міста.
23 квітня 1966 р. українська діаспора США вручила професорові почесну “Золоту батуту” – одну з найвагоміших нагород в українській діаспорі. Були виголошені поздоровлення Папи Римського (Павла VI) і кардинала Йосипа Сліпого.
Помер композитор 1 червня 1967 р. Похований у Клівленді (Огайо, США). Остання робота мистця – п’єса-казка на три дії «Чародійна сопілка». Твір не вдалося закінчити, тому на прохання його дружини, текст «Чародійної сопілки» був дописаний Л.Полтавою, а музика – Б.Сарамагою та В.Овчаренком.
Кремлівськими «визволителями» творчість Я. Барнича була заборонена, авторство танго приписувалося колезі-співавтору Роману Савицькому.

Лип 13, 2016Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Іван ПадалкаАртем Ведель
You Might Also Like
 
Тонкощі перекладу
 
Коли ж згине тюрма?
Comments: 3
  1. ЛСВ
    6 years ago

    Дуже дякую

    ReplyCancel
  2. Петро Земцов
    3 years ago

    Так мало ми знаємо про наших грандів !

    ReplyCancel
    • Ганна Черкаська
      3 years ago

      Так, пане Петре, це елемент державної роботи

      ReplyCancel
Pingbacks: 1
  1. ВЖЕ СІЛО СОНЕЧКО ЗА ГАЄМ (лірична) | Хор ГОМІН, Київ :: Хор імені Леопольда Ященка :: Пісні України
    53 years ago

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image6 years ago 4 коментарі Видатні люди2,401
Недавні записи
  • Емілія Крушельницька-Стернюк
  • І Спас не спас
  • Від бекаса до снайпера
  • Альбатрос
  • Перший космічний концерт
Позначки
поетписьменникчервоний терорживописецькозацтвоЗапоріжжяХарківБогдан ХмельницькийхудожникТарас ШевченкоІван АйвазовськийскульпторАполлон СкальковськийОлег ОльжичПавло ПолуботокСергій КорольовКирил РозумовськийОлексій ПеровськийгетьманперекладачІван ФранкоІван КотляревськийОлександр РубецьВолодимир ЩербаненкоОлексій ГанзенМикола Костянтинович ХолоднийЕммануїл МагдесіанГригорій СвітлицькийВолодимир СікевичкінооператорВолодимир КороленкоАльфред ФедецькийВолодимир КабачокСтаніслав МрозовицькийбандуристголодоморВасиль СедлярМихайло БойчукІван ПадалкоВасиль ЗавойкоСофія Налепинська-БойчукфотографНестор МорозенкоАнатолій ЛупинісВіктор Баранов
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ганна Черкаська до Мер Одеси – Григорій Маразлі
  • Ганна Черкаська до Яків Новицький – літописець Запорожжя
  • Ганна Черкаська до Батько “народних” пісень
  • Сергій до Чар-зілля
  • Олександр до Смородина чи порічка?
Сторінки
  • Нагадати пароль
  • Регістрація
  • Українська історія
2015 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.