UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Лятуринська Оксана

Лятуринська Оксана

Oxsana Оксана Лятуринська прийшла у світ 1 лютого 1902 р. на волинському хуторі Ліс. Батько із старовинного французького роду де ля Тур, офіцер. Мати, яка возилася з десятком дітей. У сім’ї панували любов і ніжність. Навколо пахло лепехою, любистком, м’ятою, вдалині, мов молитва у відчаї, підносився Почаїв. Цю красу Оксана намагалася малювати з шести років, а оспівувати у віршах – з восьми. Навчалася в Острозі, Кремінці. Закохалася в поезії Олеся, почала писати українською. Шарілася, коли на неї задивлявся Улас Самчук. Та враз усе обірвала мамина смерть. Юну панянку посватав старий багатий сусід, і напередодні весілля, перед Новим роком Оксана втікла з дому. Сніговими заметами пішки подолала 50 кілометрів, добралася до старшої сестри. Та допомогла їй грішми й Оксана виїхала до брата Івана в Німеччину. Потім оселилася в Празі. Лятуринська училася у професора Роберта Лісовського, її поезії друкував Дмитро Донцов. На чужині вона знайшла рідну душу – поета Юрія Дарагана, та смерть вирвала коханого. За красу її фіалкових очей, за те, що носила фіалки на могилу Юрія, пражани називали Оксану – дівчина з фіалками.
Нарешті у 1938 році побачила світ перша книга Оксани Лятуринської – «Гусла», де авторка оспівала давній Київ, священний дуб і Володимирів тризуб.
EmalНезабаром була надрукована друга збірочка – «Княжа емаль». Художниця створила галерею скульптур героїв-українців.
І чорний день «перемоги»: саме в цей день вибух знищив майстерню, Оксана Лятуринська втратила слух. Самотня, глуха жінка добралася до Америки, де їй допоміг поет і біолог Олександр Неприцький-Грановський. Знайомство з діаспорою породило гірку думку:
Не зрозумілі ні для кого в світі,
Ми розпорoшились,
як той пісок.
І нашими не будуть наші діти,
згубивши Батьківщини
образок.
Упродовж 30 років у скромній самоті жила Оксана Лятуринська, писала дитячі поезії та робила ілюстрації до них, творила ляльки для театру. Хворіла, але боялася звертатися до лікарів, тому жодного слова скарги ніхто не чув від княгині української духовності. Важко хвора на рак легенів мисткиня перебула квітень і травень 1970 року в лікарні, але огляд і невелика пробна операція засвідчили безвихідність ситуації. Вона терпіла важкий біль, категорично відмовляючись приймати знеболюючі засоби. 13-го червня 1970 року в лікарні від раку легенів померла 68-річна поетка та скульптор.
Згідно з її побажаннями, Оксану Лятуринську поховали у сорочці, яку вона вишивала протягом багатьох років. Перед смертю вона висловилася проти «довгих панахид з ладаном», тому похорон мав форму короткої молитви над труною. І, здається, доля із запізненням згадала про симпатика юності: сьогодні навпроти Оксани Лятуринської лежить Євген Маланюк.

Чер 13, 2016Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Перша професійна художниця УкраїниГанна Ґе-Забіла
You Might Also Like
 
23 грудня
 
Микола Скадовський
Comments: 2
  1. Леонід
    1 year ago

    Вклоняюся! Велика шана Княгині і автору подяка ща допис.
    З повагою Лятуринський Леонід.

    ReplyCancel
    • Ганна Черкаська
      1 year ago

      Сердечно дякую, пане Леоніде! Приємно!

      ReplyCancel

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image6 years ago 2 коментарі Видатні люди2,313
Недавні записи
  • Справи церковнії
  • За кого не вмирав хоробрий мій народ?!
  • Земна зірка. Айстра
  • «По мощах єлей!»
  • Владислав І – нащадок Ярослава Мудрого
Позначки
поетписьменникЗапоріжжякозацтвочервоний терорхудожникживописецьХарківБогдан ХмельницькийгетьманТарас ШевченкоперекладачакторскульпторСергій КорольовІван АйвазовськийКапністІван ФранкоголодоморВійсько ЗапорозькеВовкОлексій ПеровськийЛенінКирил РозумовськийОлександр РубецьІван ШишкінІван КотляревськийкомпозиторПавло ПолуботокІван БогунАполлон СкальковськийОлег ОльжичАрсен ТарковськийВолодимир КороленкоЯків ШахЄвген КравченкоПетро Конашевич-СагайдачнийконструкторАнатолій БазилевичІгор СікорськийВіра СвадковськатерапевтлікарМикола СтражескоЕнеїда
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Євгеній до Форточка чи кватирка?
  • Serhii до Лелеки своїх гнізд не забувають
  • Олександр до Наш геніальний нахаба
  • Олена Яворовська до І знову про котиків
  • Ганна Черкаська до Олександр Поль. Слава вітчизни не для продажу

2015-2022 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.