– А скажи-но мені про мільйони Потьомкіна детальніше – вела своє Хомівна. – Кудою вони пішли: програли чи дівицям пороздавали? Ти ж казала, що цариця Хортицю подарувала Потьомкіну, а той подарував її міському земству! Григорівку подарував племінниці Скавронській.
– Почнемо з того, що Потьомкін спадщину не дробив; майже все дісталося єдиному племіннику (сину єдиної сестри) князя – Василю Енгельгардту. Василь Енгельгардт до «роздай біди» не належав, у карти в основному вигравав. Він отримав спадщини понад три мільйони і примножив їх. Так Енгельгардти потрапили до четвірки найбагатших родів імперії. Менший син, Павло Васильович мав залежність від зеленого столу, але був везучою та скупенькою особою, тому програти спадок йому не вдалося. Старший син Павла, названий на честь діда Василем, розпорядився мільйонами. Як? Слухай!
Народився Василь Павлович 29 (17) липня 1828 р. Його батько Павло був хазяїном Т. Шевченка, мати – баронеса Софія – велике кохання Тараса. Маленький Василь був обдарованою дитиною: займався музикою (грав так, М. Глинка заслуховувався), рано навчився читати, поглинув безліч книжок про мандри, обожнював міфи, шукав їхніх героїв у нічному небі – захопився астрономією. До дванадцяти років Василь разом зі своїми братами-погодками Григорієм, Миколою та Петром учився дома у кращих викладачів Петербурга. Батьки обрали для Василя стезю дипломата, тому віддали його в Імператорське училище правознавства. На дозвіллі хлопець займався грецькою мовою, музикою, фехтуванням. В училищі Василь знайшов друзів на все життя – це брати Дмитро та Володимир Стасови. Енгельгардт запрошував друзів до себе, познайомив їх зі своїм родичем Михайлом Глинкою. Завдяки Михайлу Івановичу Василь, крім фортепіано, полюбив орган. Так у житті Василя Енгельгардта з’явилося два крила: музика та астрономія, на які пішли мільйони Потьомкіна. Коли у лютому 1857 р. Михайло Глинка помер у Берліні. Саме Василь Енгельгардт опікувався перепохованням Глинки в Петербурзі й оплатив усі витрати. Після смерті М.І.Глинки Енгельгардт на власні кошти видав партитури опер «Іван Сусанін», «Руслан і Людмила»; збірник романсів Глинки з текстами на трьох мовах. Він зібрав і передав Росії весь архів композитора Михайла Глинки, купив за кордоном і теж передав державі архів війни 1812 року та документи про Швейцарський похід Суворова й участь у ньому українських козаків.
Щоб займатися наукою, він виїхав до Дрездена, там почав спостереження малих планет і комет. Першим науковим керівником його був німецький астроном Карл Христіан Брунс. Василь Павлович облаштував приватну обсерваторію, де працював майже 20 років. Підсумком астрономічних досліджень В.Енгельгардта стало відання томів «Observations» («Спостереження»). Інколи астроном сумував на чужині, але розважала зеленокрила Лора.
У 38 років Василь Павлович одружився з юною німкенею Любов’ю Мюллер (учениці О. Даргомижського). Батька на той час уже не було серед живих, а матері та її родичам невістка не сподобалася. Енгельгардт звик сам будувати життя, тому він вирішив жити з дружиною за кордоном, пояснюючи це здоров’ям коханої.
Відданість астрономії подарувала Енгельгардтові вірного друга-побратима на все життя: ним став доктор астрономії з С.-Петербурга Дмитро Дуб’яго (пізніше ректор Казанського університету). Нарешті В.П.Енгельгардт отримав ступінь доктора астрономії та потурбувався про кошти Потьомкіна. Після смерті дружини, не очікуючи власної смерті, бездітний астроном побудував обсерваторію-подарунок у Казані, усе обладнання Дрезденської обсерваторії передав Казанському університету.
Член-кореспондент Академії наук Росії Василь Енгельгардт подарував університету астрономічну обсерваторію в Дрездені та все своє рухоме та нерухоме майно (вартістю в 280 – 300 тисяч рублів золотом), тобто Казанський університет став єдиним спадкоємцем Енгельгардта.
20 (7) травня 1915 р. Василь Енгельгардт упокоївся на власній віллі в Дрездені, не дожив двох місяців до свого 87-ліття. Його єдине проханням було поховання поряд із домовиною побратима Д. Дуб’яго у Мирі-усипальниці.
Сьогодні імя Василя Енгельгардта носить кратер на Місяці, астероїд у відкритому космосі та зірка в сузір’ї Лебедя.
– Шкода, що не Україні його спадщина дісталася.
Залишити відповідь