Фото Володимир Бурлюк.
Жила-була на Харківщині стара козацька родина. За бурхливий характер, що нагадував бурчак, отримали вони прізвище Бурлюк. А сільське прізвисько було «писарчуки», бо пращури наші були запорізького вільного війська писарями». І славився рід тим, що кожна дитина була повноцінним зерном, не пустоцвітом, не яйцем-бовтуном. Давид Бурлюк-старший був управителем багатого маєтку графа Мордвинова у с. Чорнянці під Херсоном; виховав шістьох дітваків: трьох хлопців і трьох дівчат.
Володимир Бурлюк. Портрет батька (1910).
Сини – наче з брили сокирою витесані, дочки – яблука налиті. Коли Бенедикт Лівшиць побував у Бурлюків, у нього дух забило від воістину «зоологічного відчуття сім’ї». Бурлюки штурмували вершини мистецтва всі разом, підтримуючи та посилюючи одне одного. Кожному б таку родину: усі шестеро увійшли до енциклопедій та довідників, як художники та поети.
«Геніально самовпевнений нахаба», «американський Ван-Гог», «класик японського футуризму» – це старший син – український живописець Додік (Давид Давидович) Бурлюк. «Бурхливий Бурлюк» був учителем В. Маяковського. «Батько футуризму» написав у реалістичній манері портрет Шевченка, картини «Святослав», «Козак-Мамай», «Запорожці в поході»; провів ряд виставок у містах України: Катеринослав, Київ, Одеса, Харків, Херсон.
Середній син Володи́мир Бурлю́к народився 15 (27) березня 1886, у Харкові. Гімназійну освіту Володька одержав у селі. Ще в дитинстві він захопився археологією – в Чернянці він кожного літа віддавався розкопкам, знаходив у давніх курганах скифські луки, наконечники стріли. 17-річним навчався в приватній художній школі А. Абже в Мюнхені, 1904 року — в студії В. Кормона в Парижі. Потім у 1905-1910 рр. навчався в Київському художньому училищі.
У 1911 році вони разом із Додіком здобували освіту в Одесі: Володимир учився, щоб не потрапити до солдатчини, а старшому брату потрібна була матура.
Одеса, Преображенська, 9, де жили брати.
Володимир Бурлюк малював картини у стилях «сецесія», «кубофутуризм». Винайшов оригінальну декоративно-геометризовану манеру, названу «клуазонізм». Практично з 20 років був учасником авангардистських виставок: «Стефанос» (Москва), «Ланка» (Київ), «Салон Іздебського» (Одеса), «Синій вершник» (Мюнхен), «Гілея» (Херсон), «Спілка молоді» (Санкт-Петербург); ілюстрував футуристичні видання (Херсон, Каховка, Москва). 
В. Бурлюк. Пейзаж. 1912 р.
У родині Бурлюків мати знаходила подружню пару синам. З 1914-го р. вони оселилися в Михальово (20 км від Москви).
У 1916 р. Володимир Бурлюк був мобілізований у Російську армію, де дослужився до лейтенанта. Служив у військовому з’єднанні під командуванням французького генерала Гуро в Салоніках (Греція); брав участь у розкопках і обіцяв привезти додому більше сотні мармурових антикварних експонатів. Загинув від кулі на вулиці Салоніків в кінці 1917 р.
Розвіялася по світах козацька родина Бурлюків.
