– Оце гортаю твій календар, – бурчить Хомівна. – Що це таке? «Сповідуючи заповіді Морального кодексу будівника комунізму, 27 травня 1963 р. Голова КДБ СРСР Володимир Семичастний направив на ім’я Хрущова таємний донос на “колишнього міністра оборони Жукова”, у якому повідомив про його “непартійні настрої” та висловлювання. Інформував, що восени, коли маршал із родиною буде знаходитися в одному із санаторіїв, “нами будуть застосовані міри з ознайомлення написаною ним частиною спогадів”.
Через рік В. Семичасний безпосередньо долучився до таємної підготовки по “свєрженію” першого секретаря КПРС М. Хрущова.»
– Це значить, що стукач – найдавніша професія рашистів. Навіть цар-батюшка був стукачем.
– А можна подробиці!?
– Перший у Росії електромагнітний телеграф проклали від Зимового до палацу графа Петра Клейнміхеля. У кабінеті графа цілодобово чергував офіцер. Коли надходило повідомлення від Миколи І, той мчав у вітальню й рапортував: «Государь стучит!»
– Монарх “стукав” не лише в державних справах: у Клейнміхеля мешкала юна небога його дружини — Варя Нелідова. Імператор упадав за нею, але красуня не хотіла й чути про побачення. Граф усе залагодив: Нелідова стала коханкою царя, а Клейнміхель — довіреною особою монарха. 13 років, доки тривав роман, Петро Андрійович за впливом був другою людиною в імперії. За цей час Клейнміхель, якого природа позбавила можливості продовжити рід, став батьком восьми дітей, яких нібито «народила» його дружина.
– Царі та царята? Ясно: стукати треба частіше.
