UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Автор супер хіта

Автор супер хіта

Михайло Вербицький знайшовся 4 березня 1815 р. у с. Явірник-Руський (тепер Підкарпатське воєводство, Польща) у родині греко-католицького священика. Коли Михайлові виповнилося 10 років, помер батько. Мати Пелагія вийшла заміж удруге й зреклася дітей, тому двоюрідний брат батька, перемишльський владика Української греко-католицької церкви Іван Снігурський заопікувався Михайлом і молодшим Володиславом.
Він віддав хлопців до заснованого ним церковного хору та музичної школи, там Михайло співав альтом, брат — сопрано. Для викладання дітям Іван Снігурський запросив із Чехії диригента і композитора Алоїза Нанке. У цього викладача Михайло Вербицький отримав ґрунтовну музичну освіту.
А потім дядько скерував Михайла до Львова на навчання. Вербицький не був найкращим учнем, вільно поводився під час служби Божої; на першому курсі його посадили на 6 год. до карцеру за участь у бунті проти кухаря, який годував семінаристів зіпсованими харчами. Сталося так, що семінарист Вербицький вивихнув суглоб і більше року пролежав у лікарні, де розваг було небагато — читати підручники та нудну урядову газету. От і узявся Михайло мордувати гітару вдень та вночі, після чого Вербицький зажив слави найбільшого віртуоза у семінарії. До нашого часу збереглося створене ним «Поученіє Хітари», яке стало першим посібником в Україні.
Юнак гарний з лиця, веселої вдачі та взірцевого характеру подобався дівчатам. У 23 роки він залишив навчання й мусив одружитися з австрійкою Барбарою Сенер, бо через півроку у подружжя народився син Іван. За кілька місяців після пологів Барбара померла, Михайло повернувся до семінарії. Але кращим студентом Вербицький не став, і через три роки його знову відлучили від навчання. У розпорядженні ректорату писалося: «Був завзятим курцем, запізнювався зі звільнення, виходив без дозволу із семінарії, а на дорогу від церкви Святого Юра до будинку семінарії витрачав до двох годин».
У 35 років батько 13-річного Івана одружився з Катериною Барон, донькою француженки-прачки австрійського генерала. Так і заробляли на життя — Михайло давав приватні уроки гри на гітарі, писав музичні номери до українських театральних вистав; Катерина вчила гімназистів французької мови. У подружжя народився син Андрій. Вербицький написав музику до 20 вистав, серед яких «Верховинці» Юзефа Коженьовського, «Москаль-чарівник» (за Квіткою-Основ’яненком), «Козак і мисливець» Івана Анталовича-Вітошинського, «Проциха» Рудольфа Моха.
У 43 роки Михайло Вербицький овдовів удруге. Жив він у Перемишлі, де брав уроки музики у директора хору місцевого римо-католицького костелу — чеха Франца Лоренца. Закінчив богословські студії, здобув сан священика, був сільським парохом. У 1856 році осів у с Млини, де прожив решту життя. Водночас перший у Галичині професійний композитор творив музику для вистав театрів у Львові та Перемишлі. Отець Михайло Вербицький створив літургію для мішаного хору, 12 оркестрових рапсодій, вісім симфонічних увертюр, три хори, два полонези; мріяв покласти на музику всі поезії Тараса Шевченка. Серед його учнів були композитори Віктор Матюк і Порфирій Бажанський.
«Хітара — то мій фортепіян і моя жінка,» — жартував отець Михайло Вербицький. У Млинах про гітару Вербицького складали анекдоти. Наприклад, як випросив у місцевого пана чималу пожертву на церкву, виконавши кілька романсів. Або як одного разу в лісі на отця напали розбійники й той відбився своїм улюбленим інструментом.
21 грудня 1864-го у Львові у виставі театру товариства «Руська Бесіда» за п’єсою Карла Гайнца «Запорожці» вперше виконали гімн «Ще не вмерла Україна».

Перший в історії грамзапис гімну “Ще не вмерла Україна!” Співає Михайло Зазуляк. Студія Columbia, США, 1916 рік
Якось о. Михайло Вербицький прикусив язика: утворилася гематома, потім пухлина. 55-річному священикові у львівській лікарні зробили невдалу операцію. 7 (19) грудня 1870, с. Млини, на Галичині від раку язика помер 55-річний Михайло Вербицький, автор музики гімну України «Ще не вмерла Україна».
WerbyckiGrave

Бер 4, 2016Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Громадянин УНРМихайло Вербицький
You Might Also Like
 
Панно Інно
 
“Золотий” вересень?
Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Video9 years ago Видатні люди557
Недавні записи
  • Грицько Чубай
  • Віра Ворона-Нечаївська
  • Марія де Тессейр-Донець
  • Звільнення полонених
  • Василь Чаговець
Позначки
поетписьменникхудожникЗапоріжжякозацтвоживописецьчервоний терорперекладачкозакиТарас ШевченкодисидентгетьманкомпозиторграфікісторикОУНакторХарківбієналепейзажистскульпторБогдан Хмельницькийкороль ФранціїпортретистграфікаМосковіябойчукістІван АйвазовськийжурналісткамитрополитлікарКапністілюстраторкраєзнавецьСергій КорольовКирил РозумовськийОлег ОльжичІван ФранкоІван КотляревськийБібліяакварелістпедагогЛьвівгенерал-майорІван Шишкін
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Alexander Apalkow до Хто ж той сокіл?
  • 100 USDT до Тарас Шевченко у Вашингтоні
  • Ганна Черкаська до Видатний український бджоляр

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.
Ми використовуємо cookies для зручної роботи з нашим сайтом. Продовжуючи переглядати наш сайт ви погоджуєтесь із цим.Ok