18 листопада 1935 р. розпочався Варшавський процес над групою з 12 членів ОУН. Виконавець замаху Григорій Мацейко на суді був відсутній, бо зумів вчасно втекти до Чехословаччини. Всі підсудні, крім Романа Мигаля, і більшість українських свідків відмовилися свідчити польською мовою.
13 січня 1936 р. в окружному суді Варшави закінчився процес над активістами Організації українських націоналістів (ОУН), звинуваченими у підготовці та здійсненні замаху на міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького 15 червня 1934.
Польський суд засудив до страти Степана Бандеру, як замовника вбивства, Миколу Лебедя як його організатора, Ярослава Карпинця за виготовлення бомби (замінено на довічне ув’язнення), 9 підсудних отримали:
Микола Климишин за надання хімікатів для виготовлення бомби та Богдан Підгайний – за передачу Мацейкові пістолета – довічне ув’язнення,
Дарія Гнатківська – до 18,
Іван Малюца, Роман Мигаль і Яків Чорній – до 12,
Катерина Зарицька (дочка «поета математичних формул» Мирона Зарицького); – до 8,
Ярослав Рак і Євген Качмарський – до 7 років ув’язнення.
Через початок Другої світової війни й окупацію Польщі ніхто з підсудних не пробув в ув’язненні повний термін. Роман Мигаль загинув при перевезенні в’язнів.
Виконавець замаху Григорій Мацейко з Чехословаччини переїхав до Аргентини, де помер у 1966 році, ніколи не брав жодної участі ні в політичному, ні в громадському житті України чи діаспори за кордоном.
