UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Наша людина в Парижі

Наша людина в Парижі

Камуфляж, плямиста військова форма (хамелеон-метод) було винайдено й запатентовано у 1939 році моїм земляком із Запорізької області Володимиром Барановим-Россіне. Він винайшов і прилад для вимірювання чистоти дорогоцінного каміння – хромофотометр і удосконалив символ щасливого радянського дитинства – автомат для виготовлення та розливу газованих напоїв. Та все це були забавки дозвілля талановитого художника, картини якого знаходяться у найбільших музеях світу.
Народився Володимир Давидович Баранов (справжнє ім’я — Шулим Вольф Лейб Баранов, псевдонім Даніель Россіне) 1 січня 1888 р. в селі Велика Лепетиха Мелітопольського повіту (нині Запорізька обл.) у міщанській сім’ї євреїв-вихрестів Давида Баранова та його дружини Розалії.
У краю соковитих черешень пройшло дитинство Шмуля, перші приватні уроки. Добре підготовленим підлітком він (1902 – 1903 рр.) почав навчання в Одеському художньому училищі. Тут хлопчина з дуже нелінійним характером познайомився з Натаном Альтманом, братами Бурлюками та їхньою сестрою, з Нилусом, Кузнецовим – сузір’ям нестандартних талантів.
avtoportret_1905 Навіть влітку друзі не розлучалися: були на пленері на хуторі Бурлюків, їздили працювати в села, наприклад, в с. Козирщина (Новомосковський повіт Катеринославської губернії).
У 1908 р. одразу після закінчення училища, Баранов розпочав гризти граніт науки в Петербурзькій Академії Мистецтв, але не балував викладачів своєю присутністю на заняттях, тому й був відрахований із першого курсу.
cerkov У 1907–10 рр. разом із Михайлом Ларіоновим, Наталією Гончаровою, Давидом Бурлюком, Аристархом Лентуловим, Олександрою Екстер брав участь у перших виставках авангардистів: «Стефанос» (Москва, 1907–1908), «Ланка» (Київ, 1908), «Вінок-Стефанос» (Петербург, 1909), «Імпресіоністи» (Петербург, Вільно, Берлін, 1909–10). У 1909–10 рр. Баранов здійснив велику мандрівку Європою і вперше потрапив у Париж, жив на Монмартрі, в знаменитому паризькому будинку художників «Вулик», дружив із Марком Шагалом, Штеренберг, Олександром Архипенко, Осипом Цадкіним, Хаймом Сутіном, Амадео Модільяні. Там він обрав собі творчий псевдонім – Даніель Россіне. Дехто виводив псевдонім від імені коня Россінант (як символу руху вперед), але ж переклад імені означає – колишній кінь, отже, в пам’ять про батьківщину (Русь, Рось).
У 1910 р. у Парижі Даніель Россіне організував виставки в «Салоні незалежних», у Осінньому салоні, а також у авангардистів у Цюріху й Амстердамі; був резидентом у колонії художників Ля Руш, регулярно виставляв свої роботи. 200px-Baranov-Rossine_(self-portrait,_1914)
Був зв’язаний із колом поета Гійома Аполлінера, здобув популярність завдяки газетному відклику Г. Аполлінера. Дружив із Сонею Делоне та її чоловіком Робером. Познайомився з Олександром Скрябіним і написав його портрет, на якому композитор лишив автограф: «Музиканту фарб — Скрябін».
У 1915 році художник здійснив велику поїздку по Скандинавії. Там він захопився ідеями математика Мьобіуса, намагаючись втілити принцип «стрічки Мебіуса» в живопису. У 1916 р. в Христианії (нині Осло, Норвегія) відбулася перша персональна виставка робіт Баранова. Там він спроектував «оптофонічне» піаніно та провів на ньому перші концерти в Христианії та Стокгольмі. У Норвегії він уже залишив собі подвійне прізвище.
431597f87067bb4afa86cca3a2dba722 Захоплений ідеями революції, Баранов-Россіне повернувся до Росії в Москву у 1917 році. Став професором Вхутемаса, працював у Великому театрі і у Мейєрхольда. Давав багато концертів з оптографічним піаніно, яке сам сконструював. Кожна клавіша клавіру відповідала не тільки певному звуку, але і кольору. Інструмент був зруйнований, але згодом відновлений старшим сином, і зараз зберігається в Паризькому Національному музеї сучасного мистецтва. У 1918 році організував майстерню в будинку колишньої АМ у Петрограді.
baranov-rossine-chto-obshhego-mezhdu-kamufljazhnoj_1 У 1923–24 рр. Баранов-Россіне сконструював клавір «Оптофонік» (запатентований у Франції в 1926 р.), кожна клавіша якого відповідала не тільки певному звуку, але й кольору, що проектувався на екран. Перші «Оптофонічні кольорово зорові концерти» з використанням такого клавіру було проведено в театрі Всеволода Мейєрхольда (1923) і у Большому театрі (1924). Автор «Партію світла» в аранжуванні симфонічного оркестру під керівництвом В. Сука.
У 1925 році Баранов-Россіне разом із родиною знову переїхав у Париж, де вже постійно жив. У Парижі він заснував Оптофонічну академію, в якій займався аудіовізуальними дослідженнями та викладав.
02fsA42h35_Letnuy_peyzag__peyz-200x150 buket Писав пейзажі, натюрморти, пробував себе в скульптурі (навіть викинув у Сену розкритикований твір), був одним з творців рухомій скульптури (мобілів), займався кольоровою музикою. Та, щоб забезпечити велику родину (найменший син Дмитро народився у грудні 1942 р.), перебивався і випадковими заробітками, не пов’язаними з образотворчим мистецтвом (продавав винаходи, був агентом із нерухомості).
З початком Другої світової художник відмовився тікати і лишився з родиною у Парижі. «Я люблю Париж і нічого не боюся» – сказав він своїй знайомій. 9 листопада 1943 року єврей Баранов-Россіне був арештований гестапо, 20 січня 1944 р. 55-річного художника відправили до Німеччини. 25 січня в концтаборі Освенцим він загинув.
http://super-music-world.ru/films/klipy/russkij-hudozhnik-baranov-rossine-vladimir-davidovich.html

Лис 17, 2015Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Незручні французькі українціДжиґун
You Might Also Like
 
Лелеки своїх гнізд не забувають
 
15 грудня у Запоріжжі
Comments: 1
  1. Олексій
    6 years ago

    А що ж його робить українцем? Як ми бачимо, місце народження не визначає духу.

    ReplyCancel
Pingbacks: 2
  1. Запорізька журналістка розповіла про життя відомого художника Володимира Баранова-Россіне
    54 years ago
  2. Історія Запорізького краю: консервний завод і цех для випуску феросплавів
    54 years ago

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Video7 years ago 3 коментарі Видатні люди2,264
Недавні записи
  • Валентина Попелюх Стус
  • Дмитро Сигаревич
  • Самотня сосна
  • Фронтовий алфавіт
  • Многогрішний чи Ігнатович?
Позначки
поетписьменникЗапоріжжякозацтвочервоний терорхудожникживописецьХарківБогдан ХмельницькийгетьманТарас ШевченкоперекладачакторскульпторСергій КорольовІван АйвазовськийКапністІван ФранкоголодоморВійсько ЗапорозькеВовкОлексій ПеровськийЛенінКирил РозумовськийОлександр РубецьІван ШишкінІван КотляревськийкомпозиторПавло ПолуботокІван БогунАполлон СкальковськийОлег ОльжичАрсен ТарковськийВолодимир КороленкоЯків ШахЄвген КравченкоПетро Конашевич-СагайдачнийконструкторАнатолій БазилевичІгор СікорськийВіра СвадковськатерапевтлікарМикола СтражескоЕнеїда
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ярослав до Козацький гетьман Павло Бут (Павлюк). Кумейки
  • Євгеній до Форточка чи кватирка?
  • Serhii до Лелеки своїх гнізд не забувають
  • Олександр до Наш геніальний нахаба
  • Олена Яворовська до І знову про котиків

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.