21 жовтня 1933 р. Львів. 19-річний студент університету Микола Лемик йшов вулицями, вкритими осіннім золотом. Юнак вражав інтелігентністю, міцною статурою, білокурою чуприною та синіми очима. Він зайшов до церкви, помолився. Об 11:30 зайшов у консульство СРСР, попросився до консула.
Микола Лемик виконував операцію, підготовлену бойовим референтом Крайової Екзекутиви ОУН Романом Шухевичем. У кабінеті посольства член ОУН впіймав себе на думці, що консул не подібний на намальований художником Сеньковим портрет, але часу не було. Микола дістав револьвер «Оргіс» і єдиним пострілом у голову ліквідував наближеного до Сталіна високопоставленого совєцького дипломата й емісара спецслужб Олексія Майлова на знак протесту проти влаштованого більшовиками Голодомору.
Далі треба було не дати себе застрелити чекістам, а красиво здатися польським поліціантам, що Микола Лемик і зробив. У цей час поліція витягала з-під ліжка справжнього консула Голубова, який тремтів після звуків пострілу.
30 жовтня 1933 року відбувся суд. Захищали Лемика відомі львівські адвокати доктор Степан Шухевич та Володимир Старосольcький. Українець гідно тримався під час судового процесу, який висвітлювався світовими засобами масової інформації. Під час перерви Шухевич підійшов до Миколи і тихо мовив: «Ви вбили іншу людину — Майлова, сто разів гіршого, ніж Голубов. Це був спеціальний представник Сталіна, що контролював дипломатичні та консульські совєтські представництва у Польщі. Ви зробили приємну несподіванку товаришеві Сталіну…».
Вирок – смертна кара, але підсудний неповнолітній (не було 21 року, а у СРСР розстрілювали з 12 років), тому оголосили про його довічне ув’язнення. У неділю, 1939 р. Миколі Лемику вдалося втекти з в’язниці. Він ще встиг закохатися й одружитися з Любою Возняк. Та у 1941 р. у Миргороді гітлерівці розстріляли Миколу. А його Любов працювала на підпільній радіостанції «Вільна Україна», отримала 25 років ув’язнення. Відсиділа й повернулася, щоб з гідністю й гонором продовжувати справу молодості.
