UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Нащадок Полуботка – український історик

Нащадок Полуботка – український історик

Старший син дійсного статського радника Олександра Григоровича Милорадовича та Софії Григорівни, уродженої Туманської, Григорій народився 24 вересня (6 жовтня) 1839 р. на Чернігівщині. Прекрасна домашня школа, люблячі батьки. А потім Петербург, Пажеський корпус, нелегке навчання, дружба з цесаревичем Олександром (дивно, але це почуття було щирим, взаємним і на все життя). Уже тоді юнак, залюблений у історію рідного краю, почав публікувати свої розвідки у «Черниговских губернских ведомостях».
Навесні 1859 р. Григорія приїхав відвідати його дядько Лев Милорадович з молодою дружиною Лізою. Вони разом відвідували парки, впивалися пахощами бузку та конвалій; на званих балах тішилися білими ночами. Молодь невтомно ходила, милувалася природою, танцювала, а чоловік «дід» із насолодою дрімав. Після танцю з Грицем Лізавета задивилася у воскове обличчя чоловіка, від якого повіяло цвинтарним барвінком. Перевела погляд на хлопчика (він же на сім років молодший за неї!), те обличчя бризкало юністю, принаджувало буянням життя, навіть пахло зацілованим сонцем персиком…
Згодом Ліза з чоловіком поїхали до Відня: театри, бали, але Гриць не забувався, його лице стояло перед очима. Почалося їхнє багаторічне кохання-листування… Гриць писав, що у липні дістав звання поручика Кавалергардського полку; і закінчив: «Целую тебя нежно-нежно…».
– І чого це він тебе цілує? – раптом запитав Милорадович. Виявилося, що чоловік перечитував усі листи, перш ніж віддати Лізаветі її кореспонденцію.
– Хто цілує?
– А граф Григорій Олександрович – обізвався чоловік.
У листах Єлизавета пробуджувала у небожа цікавість до історії України. Нагадувала, що він «потомок Полуботка», «юный свободный казак, сын Украины, колысь свободной», що його призначення «быть полезным человечеству, а не потешать романовское отродье». Шпетила, що він пишається «усердной службой на сторожах у тела императрицы». Поіронізувала: «До тебе прихильна, дарма що кавалергард» (слова написала українською) і попрохала писати французькою, бо дідо читають кореспонденцію; а замість «цілую» писати «кланяюсь».
З роками кохання перейшло у дружбу цікаве спілкування. Ліза переймалася хворобами чоловіка, долею єдиного сина Грицька. Його вона виховувала українцем: рідна мова, вишиванки, кожного літа славний Тростянець, але… Розумний красивий юнак став блискучим дипломатом, мотом і картярем. Вона лишилася вдовою, дбала про «Просвіту», українські школи. А син робив борги, вимагав величезних коштів у матері. Вона дуже рано посивіла, злягла, у 58 років померла.
Григорій Олексáндрович Милорадович зробив стрімку кар’єру: 1871 — 78 флігель-ад’ютант імператора, учасник російсько-турецької війни 1877— 78 рр.
У 39 років граф нарешті зважився одружитися з 17-річною Вірою Шабельською зі старого дворянського роду відомих військових і шахістів. Втім небо не осяяло їхній шлюб ні коханням (Лізу він ще не забув), ні дітьми, тому граф розлучився.
Наступного року він повторив спробу: створив сім’ю з 23-річною Ольгою Катеринич. Одне за одним у них знайшлися малята: син Олександр та дочка Софія, названі іменами його батьків. У 49 років Милорадович став генерал-лейтенантом, отримав купу орденів, був призначений сенатором. Наступні роки (1890—96) – чернігівський губернський предводитель дворянства, організатор і перший голова Чернігівської губернської вченої архівної комісії.
Увесь цей час граф Григорій Милорадович присвятив вивченню історії та археології Лівобережної України, генеалогії, геральдики. Зібрав 16 тисяч унікальних книг, подарував їх місту. Граф – автор творів із історичної бібліографії. На жаль, його праці не перевидаються… Архів, у якому був унікальний щоденник 1875–1905 років, утрачено…Miloradovitch_Grigorij_Alexandrovitch
Помер 65-річний Григорій Олександрович Милорадович у Чернігові 13 серпня 1905 р. від паралічу серця, похований у родинному склепі на території Троїцько-Іллінського монастиря м. Чернігів.

Жов 7, 2015Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Солдати! Дивіться, як умирають генералиГригорій Дядченко
You Might Also Like
 
3 серпня 1945 р.
 
IV Універсал

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image7 years ago Видатні люди1,894
Недавні записи
  • Справи церковнії
  • За кого не вмирав хоробрий мій народ?!
  • Земна зірка. Айстра
  • «По мощах єлей!»
  • Владислав І – нащадок Ярослава Мудрого
Позначки
поетписьменникЗапоріжжякозацтвочервоний терорхудожникживописецьХарківБогдан ХмельницькийгетьманТарас ШевченкоперекладачакторскульпторСергій КорольовІван АйвазовськийКапністІван ФранкоголодоморВійсько ЗапорозькеВовкОлексій ПеровськийЛенінКирил РозумовськийОлександр РубецьІван ШишкінІван КотляревськийкомпозиторПавло ПолуботокІван БогунАполлон СкальковськийОлег ОльжичАрсен ТарковськийВолодимир КороленкоЯків ШахЄвген КравченкоПетро Конашевич-СагайдачнийконструкторАнатолій БазилевичІгор СікорськийВіра СвадковськатерапевтлікарМикола СтражескоЕнеїда
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Євгеній до Форточка чи кватирка?
  • Serhii до Лелеки своїх гнізд не забувають
  • Олександр до Наш геніальний нахаба
  • Олена Яворовська до І знову про котиків
  • Ганна Черкаська до Олександр Поль. Слава вітчизни не для продажу

2015-2022 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.