Bóg mi dał duszę, a matka – serce
W. Wysocki
11 серпня 1894 р. у Києві упокоївся 48-річний Влодзі́меж (Володимир) Вікентійович Висоцький (пол. Włodzimierz Wysocki) – польський поет, фотограф-художник.
Він народився на Волині у с. Романів, але майже все життя пов’язав із Києвом. Тут його польське ім’я Влодзімеж трансформувалося (з доданням по батькові) у Володимир Вікентійович. 
Учень київського фотомайстра Ф.К. де Мезера, у 1873 році відкрив фотоательє у центрі міста на розі вулиць Лютеранської та Хрещатика. Новачок одразу ж став відомим і за перший рік роботи грошовий обіг ательє сягнув 24000 рублів. Скоро учитель (Ф. де Мезер) і учень (В. Висоцький) мали більшу частину всіх замовлень у Києві.
З 1880 року учнем В. Висоцького став випускник Віденської академії Альфред Федецький, майбутній перший український кінооператор.
У 1882 р. В. Висоцький отримав срібну медаль на виставці в Москві, потім – царські подарунки за фотороботи для членів імператорської сім’ї. Він отримав титул офіційного фотографа Київського університету, а також удостоївся звання «Придворний фотограф Її Імператорської Величності Великої княгині Олександри Петрівни». Був віце-президентом Київського технічного товариства.
У 1884 р. у львівській «Зорі» було вперше надруковано вірш «Конвалія» за підписом «Леся Українка». Це стало приводом для фотографування: Олена Пчілка привела тринадцятилітню Лесю до земляка, фотографа і поета, який і увічнив юну поетесу в українському вбранні (Українка!). 
В.
У 1886 р. одразу після вінчання сфотографувалися у В. Висоцького за порадою польської письменниці Елізи Ожешко Іван Франко з дружиною Ольгою Хорунжинською. 
В. Висоцький сфотографував багато київських споруд.
Влодзімеж Висоцький був також відомий як поет, представник «української школи» в польській поезії, у творчості якого переважала історична тематика: поема «Ляшка» (1883) про спільну боротьбу українців і поляків з Кримським ханством:
«Хто старі побілить з ходу
Кості ляські і козацькі,
Що у жертву за свободу,
Клали діти тут сарматські».
(переклад Р. Радишевського)
Поема «Оксана» (1891).
Іван Франко писав, що: «твори брата Влодзімежа є зразком дружби одне до одного та взаємної поваги народу Польщі й українського народу. Ми всю історію прожили поруч і треба нам бути братами та друзями на всі нові часи».
1887 року Володимир Александров переклав українською мовою вірш Висоцького «Українська мелодія».
Поховання В. Висоцького поряд із матір’ю Емілією збереглося на Байковому кладовищі в Києві (за свідчення В. Жадька), пам’ятник розташований біля вхідних воріт нового польського кладовища, ліворуч за тридцять метрів. 
Після смерті фотохудожника його ательє перейшло до дружини та сина В. Висоцького-молодшого, який запровадив новинку – зйомки при електричному освітленні, а на тих, хто приїздив у бальних костюмах, очікувала спеціальна карета.
Головне зображення: Włodzimierz Wysocki (1846-1894) – pierwszy współczesny portret poety pędzla artysty malarza Wasyla Tymoszczuka
