UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Пам’ятник коханню

Пам’ятник коханню

– Таак, виходить, ми – недоколихані? – накрила мене мокрим рядном Хомівна. – Чому в Україні виші обслуговували латиною та грецькою? Чому найперший український друкований твір написано латиною?
– Лелечко, давай спочатку я задам питання, а тоді ти зробиш мені сцену: Чому в середньовічній Європі всі церковники розмовляли латиною? Чому в усіх навчальних закладах Європи викладами латиною? А медики й сьогодні послуговуються нею? Та тому, що Біблія католиків писана була тільки латиною, і тільки мова святого письма вважалася канонічною, тобто законною. Це була мова церкви, науки, діловодства.
А тепер думай сюди! 10255765_1433365973587263_2431314658207564152_n 7 лютого 1483 року Юрій Котермак із Дрогобича видав у Римі свій знаменитий трактат «Прогностична оцінка поточного року 1483 року» (Judicium pronosition Anni MCCCCLXXIII). Це перший український друкований твір написаний ректором Болонського університету, доктором медицини. Звісно, він міг бути написаний і виданий тільки латиною.
До речі, мовою діловодства княжої Русі, Великого князівства Литовського була рідна книжна мова, а в країнах Європи – латина. Візьми хоча б Францію. Тільки 10 серпня 1539 р. король Франції Франциск I (Франсуа) запровадив у країні державну мову: він наказав складати всі офіційні документи не латиною, а французькою.
А у нас не королі, а закохані жінки опікувалися канонічністю рідної мови.
– О-о-о…. можна деталізувати?
– Нам усе можна. Бачиш, серпня 15 дня 1556 року, за волею і коштом кн. Анастасії Заславської Гольшанської, в селі Двірці, неподалік містечка Заслав почали творити Євангеліє живою українською мовою. Замовила книгу волинська княгиня Анастасія Юріївна Заславська (в дівоцтві Гольшанська-Дубровицька). Дочка київського воєводи Юрія Івановича Гольшанського. Її мати, Марія Андріївна, з роду волинських князів Сангушків. У родині виховувалось дванадцятеро дітей, п`ятеро хлопців (Іван, Федір, Володимир, Семен і Андрій) та семеро дівчат — Богдана, Анастасія-Богдана, Марія, Софія, Федора (Федка), Олена (Олександра) і Анна. golsh Княгиню Анастасію Юріївну Заславську Гольшанську у 15 років (повноліття дівчат, за Литовським Статутом 1529 р., наступало з 15-ти) видали заміж за князя Кузьму Івановича Жеславського (Заславського) із роду князів Острозьких. Оселилася вона у резиденції князів Заславських м. Жеслав (Заслав). І хоч не за власним вибором вона вийшла заміж, але родинне життя вийшло щасливим. Від шлюбу з Кузьмою Івановичем княгиня народила двох дітей — сина Януша Івана Заславського (? — 1562) і доньку Анну (1527—1582), яка стала дружиною волинського князя Івана Федоровича Чорторийського.
Та ранньою весною 1556 року в родину княгині Заславської прийшло горе. Помер князь Кузьма. Охоплена тугою княгиня довго не вагалась. Вона передала маєтності в управління синові Янушу та під іменем Параскеви переступила поріг Заславського православного жіночого монастиря. У 1556 р. вона стала ігуменею Свято-Троїцького монастиря в Заславлі, благословила та профінансувала переклад Євангелія на «мову роду нашого». Для роботи над перекладом княгиня Анастасія запросила архімандрита цього монастиря Григорія та переписувача Михайла Василієвича із Сянока (Лемківщина). Своїми знаннями та вміннями вони чудово доповнювали один одного. Своєрідним керівником проекту, як сказано в післяслові до Євангелія, написаному Михайлом Василієвичем, був архимандрит Григорій. Він володів сучасною йому українською, слов’янською, польською, чеською, латиною і, можливо, навіть грецькою та німецькою мовами.
29 серпня 1561 р. була завершена робота над пам’ятником коханню – Пересопницьким Євангелієм. Ім’я книзі дало місто Пересипниця, що було колись замком, оточеним стінами й оборонним земляним валом, – «переспоєм» (тому – Пересопниця). Місто з XII ст. було резиденцією князів В’ячеслава, Гліба і Андрія, Ізяслава Мстиславовича, Галицького Данила Романовича.
У 1561 р. після завершення перекладу Євангелія княгиня упокоїлася.
Від часу появи Пересопницького Євангелія українською мовою, наша мова стала канонічною, народна мова почала вживатися в Богослужінні. Peresop От чому Пересопницьке Євангеліє, на якому нині присягають президенти, символ української нації, символ кохання!
А москальська мова і сьогодні незаконна. Слуги ординців 10 серпня 2012 р. запровадили антиукраїнський Закон про мови Колесніченка-Ківалова (К-К). І сьогодні депутати в Україні (не плутати з українськими депутатами!) демонструють вірність кремлівській мові.
– Так ці плазуни шиплять рашистською: кААліція, АппАзіція… А у школах на першому уроці хіба не можна дітям розповідати про це?
– Чому не можна? Про Пересопницьке Евангеліє треба знати всім. Я так думаю.

Сер 10, 2015Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Моцарт коханняВ. Висоцький зупинив миттєвості
You Might Also Like
 
Як реаліст став імпресіоністом
 
Княгиня Гертруда
Comments: 4
  1. Теофілія
    7 years ago

    Щиро дякую за фантастично цікаві, потрібні, неординарні матеріали, на яких у школах мусять виховувати патріотів, справжніх українців. Поширюю Ваші розвідки, щоб більше людей знайомилися з історією, культурою, визначними українцями, яких шанують знають у цілому світі, але не в нас. З великою повагою

    ReplyCancel
    • Ганна Черкаська
      7 years ago

      Дякую, пані Теофілю! Одну справу робимо

      ReplyCancel
  2. Оксана
    5 years ago

    Знаменита розповідь! Дякую красно, дорога пані Ганно Черкаська, за життєву казку, яка надихає і вірити і діяти. Одне зауваження – у тексті повинно бути Король Данило Галицький. Не Князь, а саме Король. Будь ласка, пам“ятаймо, що у перекладі на аглійську наших Князів величають Принцами. Над Принцами все були Королі. Хто ж той Король, що був над Вулодимиром Великим? Та не було тако, але він, Володимир Великий, лише Принц. Зовсім Інша справа з Королем Данилом Галицьким – це був його офіційний статус Першої особи. І ми це повинні шанувати та підкреслювати усюди, бо ми – незалежний народ і наша держава Україна – ні від кого не залежить і залежати вже не буде повік! Ще раз дякую за цінну працю, лиш дуже прошу скорегувати недолік.

    ReplyCancel
    • Ганна Черкаська
      4 years ago

      Дякую, пані Оксано!

      ReplyCancel

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image7 years ago 4 коментарі Видатні люди2,517
Недавні записи
  • Самотня сосна
  • Фронтовий алфавіт
  • Многогрішний чи Ігнатович?
  • Символ мандрівника-українця на чужій землі
  • Федір Яхимович
Позначки
поетписьменникЗапоріжжякозацтвочервоний терорхудожникживописецьХарківБогдан ХмельницькийгетьманТарас ШевченкоперекладачакторскульпторСергій КорольовІван АйвазовськийКапністІван ФранкоголодоморВійсько ЗапорозькеВовкОлексій ПеровськийЛенінКирил РозумовськийОлександр РубецьІван ШишкінІван КотляревськийкомпозиторПавло ПолуботокІван БогунАполлон СкальковськийОлег ОльжичАрсен ТарковськийВолодимир КороленкоЯків ШахЄвген КравченкоПетро Конашевич-СагайдачнийконструкторАнатолій БазилевичІгор СікорськийВіра СвадковськатерапевтлікарМикола СтражескоЕнеїда
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Євгеній до Форточка чи кватирка?
  • Serhii до Лелеки своїх гнізд не забувають
  • Олександр до Наш геніальний нахаба
  • Олена Яворовська до І знову про котиків
  • Ганна Черкаська до Олександр Поль. Слава вітчизни не для продажу

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.