– Када Путін прійдьот, і УкрАіна заживьйот. Калбаса по два двадцять, газ, ізабіліє… А у вас дуже слова такова нєт – ізабіліє, – фашиствувала Софочка.
– Як це немає? Ану, Ань, скажи, – висунула мене Хомівна на лінію вогню.
– Звісно є, але зміст слів розкриває ментальність. Російське изобилие – передбачає більше, ніж треба; в українській – достаток, коли людині всього вдосталь, досить (до ситості, а не до пережору).
– Во, сволота, – не стрималася Хомівна, – скільки земель загребли, а немає кеби ради дати: тільки п’ють та сусідів б’ють.
– А пачіму же сразу свалота? – обурилася Софочка. – Зачєм абзивать?
– Даруйте, але Хомівна правду каже, – стаю я на захист сусідки. – Здавна того, хто роздирає і волочить жертву, називали вовком. Слово «вовк» утворилося від улкос-, де корінь означає «рвати, тягти, волочити». У германських народів здавна існував культ вовка, тому існує чимало німецьких «вовчих» імен:
Адольф (старонімецькою «шляхетний вовк»),
Арнульф («орел-вовк»),
Рудольф («славний вовк»).
Слова «вовк», «сволота» і «наволочка» (пошивка) – однокореневі. Слово «наволоч» (сволота) називає людину з характерними рисами вовка, тобто краде більше, ніж може донести, тому волочить.
«Наволочка», бо ми її тягнемо, волочимо уздовж напірника.
І застаріле слово «сволок» (бальок, бантина, балка, яка стягує, утримує стелю) теж із цього ряду.
– Ну, нє знаю, какая разніца «ізабіліє» ілі «дастаток», – позадкувала Софочка.
Залишити відповідь