8 серпня 1774 р. на 70-му році помер Василь Лащевський – учитель Григорія Сковороди.
Він народився у містечку Кобильниці Перемишльського повіту Руського воєводства (тепер Польща) у родині священика. Від української назви риби «лящ», рід писався Лящевським. Під цим прізвищем Василь Лящевський закінчив Київську духовну академію.
Двадцятидев’ятирічний Василь Лящевський, студент класу філософії, разом із колегами відмовився слухати лекції професора С.Калиновського. За такий бунт протектор Києво-Могилянської академії Р. Заборовський засудив спудеїв до тілесного покарання. Розуміючи, що професор С. Калиновський не подарунок для науки і не бажаючи втратити таланти, Р. Заборовський на власні кошти відправив здібних студентів-бунтарів навчатися за кордон. Подиву гідний вчинок пана Рафаїла! Василя Лящевського, найкращого учня мовознавця професора С. Тодорського здібного до іноземних мов (він знав російську, книжно-українську, церковнослов’янську, німецьку, польську, латинську, давньогрецьку та гебрейську) направлено до європейського центру орієнталістики – університету Галле.
Після повернення Лящевський прийняв чернецтво і нове ім’я – Варлаам. Упродовж восьми років він викладав у рідній академії. Цікаво, що у травні 1742 р. професора Тодорського забрали до Петербурга, він став духовником принцеси Катерини, а потім її сина, цесаревича Павла. Тоді ж до столиці імперії забрали й учня Лящевського – Григорія Сковороду. У Києві Варлаам Лащевський залишився читати предмети Тодорського, став професором «священних мов» – єврейської і грецької; префектом академії. У 1746 році він написав і видав у Вроцлаві «Грецьку граматику», підручник грецької мови, за яким викладали в усіх семінаріях Росії до другої половини ХІХ ст.
У травні 1747 р. не скінчивши читати курс, за викликом Синоду Варлаам Лащевський змушений був «немедля» виїхати до Санкт-Петербурга для перегляду й виправлення слов’янського перекладу Біблії. Як винагороду в Києві за Лящевським залишили ігуменство у Межигірському монастирі. Більше до Києва він не повертався.
Незабаром Лащевський став викладачем Московської Cлов’яно-греко-латинської духовної академії, а в 1753 – ректором її.
Разом з Гедеоном Сломинським впорядкував і видав 1754 р. в Москві Біблію. Був архімандритом Донського монастиря в Москві, в 1754 р. – членом святого Синоду.
На початку 1770-х років Варлаам Лащевський подарував Києво-Могилянській академії 4000 рублів, з умовою, щоб на проценти з них утримувалися викладачі грецької і єврейської мов і закуплялися навчальні посібники з цих предметів.
1774 заповів ще 3000 рублів з тією ж метою й 872 книги для академічної бібліотеки.
Помер архімандрит Донського монастиря Варлаам Лащевський у Москві, похований у монастирській Сретенській церкві.
