В енциклопедичних довідниках усього світу є ім’я донеччанина Олександра Ханжонкова, засновника Ялтинської кіностудії, співавтора першого у світі мультиплікаційного фільму «Прекрасна Люканіда, або Війна вусачів з рогачами», першого українського повнометражного бойовика «Оборона Севастополя».
Олександр Ханжонков народився 8 серпня 1877 р. у маєтку Ханжонкове (нині – Нижня Кринка) неподалік від Макіївки Донецької області, у сім’ї поміщика. У документальній повісті про Олександра Ханжонкова онука Ірина Орлова стверджує, що родовід відомий із ХIII ст. від половецького хана Жонкова, який очолював «сигнальну дозорну службу». З часом нащадки половецького хана стали козаками. Прадід Олександра Олексійовича, козацький старшина Василь Ханжонков отримав дворянство, 15 000 гектарів землі та 15 селянських родин. Олексій Петрович пробував займатися видобутком вугілля, але невдало. Мати, Олександра Дмитрієва, вийшла заміж за Олексія Ханжонкова зовсім юною, одразу після випуску з гімназії. Сім’я переїхала до м. Ростов-на-Дону, де батьки відкрили на вул. Великій Садовій фотоательє. Олександр учився в гімназії.
19-літнім Олександр Ханжонков закінчив Новочеркаське козаче юнкерське училище та був прийнятий у чині хорунжого до привілейованого Донського козачого полку, що квартирував у Москві. В білокам’яній він вдало одружився з Антоніною Баторовською, високою розкішною красунею з типово купецьким власним характером, дочкою власника крамниці швейних машинок «Зінгер». У 1905 в чині підосавула звільнився в запас за станом здоров’я. Під час російсько – японської війни він провалився на кризі, від переохолодження отримав хронічний поліартрит, тому пішов у відставку, держава йому виплатила 5 тисяч руб. З того часу Ханжонков ходив із ціпком. Дружина була щасливою: чоловік дома, виховує сина Миколу та дочку Ніну.
І враз життя його круто змінилося: Ханжонков закохався у кіно, почав займатися кінопромисловістю. Весною 1906 року він поїхав у Париж, вивчив кіносправу, купив і взяв у кредит найкращу апаратуру, заключив договори. Спершу працював у Москві, на власні кошти та гроші тестя створив на паях Торговий дім Ханжонкова, метою якого був прокат закордонних фільмів і створення вітчизняних. Спочатку займався документальним кіно, створив науковий відділ, у 1911 р. налагодив виробництво науково-популярних фільмів; згодом – художнім кіно. На дачі Ханжонкових була заснована перша літня база для зйомок кіно.
20 грудня 1908 р. вийшов на екрани фільм — «Драма в таборі підмосковних циган», із якого почався відлік художніх кінематографічних робіт О. Ханжонкова. У 1911 р. на екрани вийшов перший знятий в Україні повнометражний фільм-бойовик «Оборона Севастополя», поставлений Ханжонковим і Гончаровим. Для роботи над документально-ігровим фільмом за розпорядженням Миколи II була залучена велика група істориків, військових консультантів. Батальні сцени у фільмі вперше в світі знімались одразу двома апаратами. Сеанс тривав годину сорок хвилин. Прем’єра відбулася в Лівадії, аудиторія – імператорська родина була в захваті. Ханжонков отримав діамантовий перстень з руки останнього російського імператора.
У 1912 р. компанія випустила в прокат перший у світі мультфільм «Прекрасна Люканіда, або Війна вусачів із рогачами».
За 11 років існування фірма Ханжонкова випустила 370 кінокартин, з них 30 було знято в Ялті. Крім того Ханжонков видавав журнали «Синема», «Вестник кинематографии» та «Пегас». Олександр Ханжонков був дійсним кіномагнатом, з власними павільйонами, кінофабрикою. Капітал акціонерного товариства «Ханжонков і Ко» складав два мільйони рублів. За бурхливу енергію, організаторські здібності, високий професіоналізм О. Ханжонков отримав прізвисько Великий Хан.
Офіційно дружина була компаньйоном Ханжонкова і це руйнувало сімейне життя. Вольова та підприємлива компаньйонка активно займалася організацією виробництва, писала разом із чоловіком сценарії під псевдонімом Анталек, ставила фільми. При цьому різка, безапеляційна Антоніна Миколаївна втручалася в роботу сценаристів, режисерів. От і закохався Ханжонков у іронічну, м’яку, тиху дівчину, яка працювала на монтажі. Офіційно свої стосунки з Вірою Дмитрівною Поповою вони зареєстрували тільки через 15 років. Віра Дмитрівна пережила чоловіка, померла в 1980 р.
Весною 1917 р. Ханжонков, який уже не пересувався без милиць чи інвалідного візка, лишив бізнес у Москві на Антоніну Миколаївну та разом із більшістю своїх співробітників виїхав у Крим, у Ялті створив кіностудію: павільйон для зйомок, костюмерний цех, цех обробки плівки. Він купив для цього будинок із прекрасним садом на вул. Аутській (нині вул. Кірова, 30), і будинок на вул. Боткінській, 15.
Людина дії, творчості не звертала уваги на революції, перевороти, але дружина, яка з дітьми приїхала до Ялти, переконала чоловіка виїхати з країни. З приходом радянської влади всі його рахунки були арештовані, а картини експропрійовані. У Константинополі, Мілані, Відні, Бадені Ханжонков намагався продовжити кіновиробництво. У 1920 р. він поїхав до Бадена лікувати поліартрит. Перша дружина лишилася жити у Франції, де 1921 р. померла.
У 1923 р. на запрошення Луначарського Олександр Олексійович повернувся в Москву, щоб допомогти в становленні радянського кіно. Ханжонков одружився з Вірою Поповою, і попрацював директором фабрики «Пролеткіно» аж дев’ять місяців. Його старий науково-популярний фільм «П’янство та його наслідки» було відновлено в 1924 р. і довго демонстрували на екранах СРСР.
А в 1926 р. його разом із п’ятдесятьма співробітниками кіностудії звинуватили в економічних махінаціях, звільнили з роботи. Прикутого до інвалідного візка кінодіяча було арештовано за сфабрикованою справою про казнокрадство. У квітні 1927 р. О.Ханжонкова приговорили до шести місяців тюремного ув’язнення; тут же в залі суду амністували та позбавили всіх прав громадянина. Цей арешт підірвав здоров’я О.Ханжонкова, він виїхав до Ялти, де родині виділили прохідну кімнату (у його власному будинку на Боткінській). Доведений до крайніх злиднів, О.Ханжонков письмово звернувся до влади; просив допомогти, бо його родині загрожує «смерть від недоїдання». Як не дивно, подіяло: у зв’язку з 15-літтям радянського кіно (!) Ханжонков був реабілітований і отримав персональну пенсію в 350 рублів.
Під час окупації Криму тяжко хворий Ханжонков залишався в Ялті (пересувався на інвалідному візку). Німецький комендант надав родині дві кімнати в колишньому маєтку Ханжонкова, пайок. Коли прийшли «визволителі», шістдесятивосьмилітній Олександр Ханжонков помер від голоду в Ялті у власному ліжку 26 вересня 1945 р.
Залишити відповідь