30 листопада 1427 р у Кракові народився Казимир Андрій Ягайлович (Казимир IV Ягеллончик), Великий князь Литовський (1440—1492), король Польський (1447—1492). Син великого князя литовського та польського короля Владислава ІІ Ягайла та руської княжни Софії Гольшанської.
У 1440 р у Троках убили великого князя литовського Сигізмунда Кейстутовича. За дорученням короля польського Владислава ІІІ, старшого брата Казимира Андрія, у 1441 році сяноцький староста Ян з Ланцухова відвіз до ВКЛ 12-річного Казимира, де литовська знать проголосила його великим князем. У 1444 р Владислав ІІІ загинув у битві з турками під Варною. У Польщі розпочалося міжкоролів’я, в 1447 році шляхтичі вибрали 20-річного Казимира Андрія новим польським королем. Того ж року Казимир IV видав загальноземський привілей, який розширював права шляхти (Нешавські статути 1454 року). Під час правління Казимира, за сприяння київського князя Семена Олельковича та митрополита Григорія II Болгариновича, здійснено остаточний поділ Київської митрополії на Київську та Московську. У 1452 р ліквідував Волинське, а в 1470 Київське князівство та перетворив їх на воєводства Великого князівства Литовського.
У 1468 р укладено збірник тогочасних законів — «Судебник великого князя Казимира». У 1454–1466 рр у ході Тринадцятирічної війни з Тевтонським орденом Казимиру вдалось приєднати до території Польського королівства Західне Помор’я, залишки Держави тевтонців визнали себе васалом Польщі.
Казимир IV Ягеллончик був одружений із Єлизаветою Габсбург (1436—1505), дочкою короля Німеччини Альбрехта ІІ. Казимир IV Ягеллончик, домігся утвердження свого сина Владислава на чеському (1471 рік) та угорському (1490) престолах.
У 1481 році Казимир IV викрив підготовку повстання з боку українських князів Михайла Олельковича, Івана Гольшанського та Федора Більського. За Казимира польські війська жорстоко придушили на Галичині повстання Мухи (1490—1492).
7 червня 1492 року у Гродно помер 64-річний Казимир IV Ягеллончик. Був похований у Кракові, у Вавельському замку в мармуровій гробниці.
