21 березня 1899 р. у м. Київ народився Георгій Володимирович Волков (Юрій Вовк). Змалку хлопчик відгукувався на два імені Юрій і Георгій і на два прізвища Волков і Вовк.
Його пращури, дід відомий у світі етнограф, антрополог Федір (Хведір) мали прізвище Вовк. Батько Георгія-Юрія – син відомого антрополога Федора Вовка від першого шлюбу з Христиною Васневською (1872-1876 рр), дочкою рідної сестри історика Антоновича Евеліни Боніфатіївни, був записаний як Володимир Федорович Волков.
Володимир Федорович Волков (Вовк) управляв маєтком і цукроварнею відомого українського мецената Василя Федоровича Симиренка у селі Сидорівка, Канівського повіту на Київщині. Був державним чиновником. Мати Георгія-Юрія – Анна Прокопівна.
Учився Юрій у художній студії Києва, потім в Українській академії мистецтв (1917–1919). У 1920–1921 рр. його як чиновника УНР відрядили для роботи в посольстві у м. Рим. В Італії він вивчав приватний живопис у професора Шилінга. У 1921 р. у Відні надрукував першу книгу Юрія Вовка, українська казка («Украинская фольксмарт»).
Після поразки Української держави Юрій Вовк не повернувся на батьківщину. У жовтні 1922 р. графік, портретист емігрував до Чехословаччини, оселився в Празі з паспортом Нансена на ім’я Джордж Вовк (Іржі Ваук (Wowk). Чотири семестри (1923-1925) учився на філософському факультеті Карлового університету; та одночасно в Українській студії пластичного мистецтва (УСПМ, 1924-1927), де викладачем графіки у нього був професор Роберт Лісовський. За цей час Юрій був учасником культурно-мистецької виставки таборів інтернованих УГА, що відбулася в м. Йозефов (Чехія, 1923); експонувався на збірних виставках у Львові, Празі, Парижі, містах США. Автор знака видавництва М. Таранька у Львові (1925).
Під час навчання Юрій познайомився з Міленою Хладиковою-Узелаковою (1887-1976), матір’ю двох синів, один із яких став композитором і диригентом Миливой Узелак (1919-1988). У 1925 р. Іржі Воук і Милена Хладикова одружилися; він брав участь у вихованні синів.
Юрій Вовк працював із видавництвами дистанційно, він захопився ілюстрацією пригодницьких книжок, екслібрисами, рекламними плакатами. Юрій Вовк Wowk є автором значка видавництва Михайла Таранька у Львові (1925); оформлював книжки для видавництв “Світ дитини”, “Чайка” (Львів).
Ілюстратор кількох десятків книг українських письменників і поетів: поетичні збірники Василя Хмелюка «Гін» (1926), «1926, 1928, 1923» 1928) та «Осіннє сонце» (Прага, 1928); прозу І.Франка, А.Кащенка, Б.Лепкого, праці А.Животка. Автор казкових ілюстрацій до книги “Про морського царя й його дочок”. Значна частина творів втрачена за життя митця.
З 1925 р. Вовк навчався в живописній майстерні Сергія Мака (1885-1953), який переїхав із Парижа до Праги, заснував Українську студію пластичного мистецтва. У 1929 р. Мако заснував групу слов’янських художників Skify (Skyth), до якої належав Wowk, тобто був членом міжнародного ідеологічно-мистецького товариства “Скіти”.
У 1931 р. Юрій Вовк брав участь у виставці в Інституті Дениса в Празі.
У 1932 р. роботи Іржі Вовка експонувалися на Виставці сучасної української графіки у Львові. Брав участь у виставках у Парижі та містах США.
Став членом міжнародного ідеологічно-мистецького товариства “Скіфи” (Прага, 1929— 1932).
У 1932-1949-у рр був улюбленим книжковим ілюстратором празьких видавництв «Мелантріх», «Шольц-Шімачек», «І.Р. Вілімек».
Під час другої світової довелося міняти паспорти: паспорт Нансена не діяв у Протектораті, тому його замінили на паспорт для іноземців. У 1943 р. до Праги приїхала Олександра Реммельмаєр, друга дружина діда Федора Вовка, з дітьми: сином Юрієм і донькою Галиною. Іржі Вовк тоді був знаним ілюстратором дитячої літератури, він зумів допомогти родичам.
З 1945 р. художник намагався уникнути ГУЛАГу, жив у різних містах південно-західної Словакії. Після комуністичного перевороту 1948 р. були складнощі, довелося заробляти приватними уроками, творами на замовлення. У 1952 р. Іржі Вовк (Ваук) став громадянином Чехословаччини. У 1953-1960 рр Юрій Вовк жив у різних містах південно-східної Словаччини, працював ілюстратором Словацького видавництва художньої літератури, видавництва Культурного союзу українських трудящих у Пряшеві та українського журналу «Дружно вперед». Художник працював у техніці пастелі, вугіллям і кольоровими олівцями. Його роботи зберігаються у Музеї української культури у Свіднику (Словаччина), близько 500 графічних робіт – у Музеї національної письменності в Празі (на Страгові), у Слов’янській бібліотеці Національної бібліотеки Чеської Республіки (Прага), Художньо-промисловому музеї у Празі, у приватних колекціях.
Помер 62-річний портретист, графік, ілюстратор книги Юрій Вовк 14 листопада 1961 р. у Празі. Спочив на Ольшанському цвинтарі в Празі.
