Виє сиренонька, моторошно завиває. Страшна думка про смерть на самоті жене на вулицю, а там уже дівчата-пенсіонерки сидять, теревенять. Хтось пригостив сусідок першими черешнями, роздивляються, пригадують:
– От пам’ятаю, як малою кожного дня чорна тарілка співала «Ой під вишнею, під черешнею!» – порушують тишу Хомівна. Цікаво, хто автор пісні. Невже народна?
– А давай трохи подумаємо. Про кого співається?
– Та про «старого дідугана», який не пускає молоду дружину «на вулицю погулять».
– А той дідуган – історична особа, хороший руський, який зруйнував Запорізьку Січ.
– Ніужта, Пьотр Абрамавіч Тікєлія? – здивувалася Софочка.
– Саме він, хорошій руський – серб Петар Текелія. Вояка, вправний гусар, вічний парубок, але чукча казав: «сороковий ведмідь, роковий ведмідь» на сьомому десятку генерал покохав юну українку. Не розлучався під час походів і прижив від неї сина та дочку, хоч всиновляти позашлюбних дітей не мав наміру. Уявіть собі, як молоді гусари споглядали на красуню, заздрили старому, тамували кортячку поезією. Так народився жартівливий діалог. Не думаю, що комусь бажалося оголосити своє авторство (генерал умів нещадно мстити), але як утриматися і не натякнути на себе?
– Шошошо! – засокотіла Хомівна, – Яке ім’я?
– А ви пригадайте… У ті часи були модними словесні іграшки (акровірші). Придивіться до перших літер початкових рядків – видно, якийсь ОСІП (Йосип) розважився.
– Ой під вишнею, під черешнею
Стояв старий з молодою, як із ягодою.
– І просилася, і молилася:
– Пусти мене, старий діду,
– На вулицю погулять!
– А ви не забули, що вправним капітаном, ад’ютантом Лонжерона був Іван Петрович Котляревський. Душа товариства, неперевершений тамада, картяр, анекдотник не міг не знати цієї пісні. От і з’явилася вона у «Наталці Полтавці». Хто її співав?
– Ой, дівчатонька, знаю, – тараторять Хомівна. – Сільський виборний Макогоненко. «Ой під вишнею, під черешнею»
– З того часу авторство слів пісні «Ой під вишнею…» приписують Івану Котляревському. А музичну обробку п’єси здійснив Микола Лисенко (опера «Наталка Полтавка»).
