Жіночий день начебто, а де розповіді про жінок. Тільки й чую: «Клара Цеткін». Де ж українські прізвища? Де українська Мадонна, Мати Божа? А вона є, ви її знаєте… Сам автор генерал Микола Ярошенко на питання, що він пише, відповідав: «Мадонну!» А картина називається «Всюди життя». І на ній як у Святому письмі: мати Божа з дитям, волхви та Бог-Дух (голуб)…
Зелений арештантський вагон везе людей на каторгу або заслання. Зупинка. В’язні підійшли до вікна. Мадонна міцно тримає кровиночку, але думками вона далеко:
Він народився у вагоні,
В тюремнім темнім ешелоні,
Що віз народ його в Сибір.
Йому на маминому лоні
Слізьми вмивали душу й зір.
Колеса в колисковій пісні
Збивались на слова залізні:
“Помре, нема тобі життя,
І вижбурне тебе з вагона
Повсюдносуща охорона
Вовкам сибірським на жраття!”
Синок роздає дари – кришить чорну пайку голубам, сторожкі горобчики творять обрамлення (один на землі, інший на даху). Із посмішкою спостерігають за сценою троє волхвів, троє арештантів: старий мудрий і добродушний селянин; робітник із хворим блідим обличчям і веселими зморшками біля очей, здивовано підняв брови вгору, … молодий солдат, який так нагадує засланця Тараса Шевченка. Ця композиція – це одвічна доля України: рабована, заґратована, але не скорена, бо
Та непокірна й віща мати
Дитину сповивала в шмати,
Молилася до немовляти,
Немов до Господа: “Живи!
Живи, моя чеченська крове,
Моє дитя ясне й здорове,
Вбирайся в силу і закови,
Що куті волею Москви
На серці нашім, — розірви!”
Картина Миколи Ярошенка «Всюди життя» (1888) показала щемний епізод – людей у нелюдських умовах. А мадонна – це киянка, дитяча письменниця Стефанія Караскевич, дружина психіатра Олександра Ющенка. Її синові Михайлові дістався «хресний шлях», він загинув на Першій світовій. Мати не змогла пережити трагедії кинулася під поїзд поблизу м. Жмеринка.
Лев Толстой зауважував: «…Яка дивна річ! І так вона багато говорить вашому серцю… Ви відходите від картини зворушеним… На мою думку, все ж кращою картиною, яку я знаю, залишається картина художника Ярошенка «Всюди життя». Належить картина до колекції Державної Третьяковської галереї, що у Москві.
І хоч художник Микола Ярошенко зобразив момент дореволюційного життя, а поет Дмитро Павличко писав про долю Джохара Дудаєва, це про нас…
І танки сунуть, як потвори,
Вертається у вільні гори
Московського ярма тягар.
В крові свободи голос тоне
(А світ ховається в брехні!)
І знов сибірські ешелони
Москва готує для Чечні.
І для Чечні, й для України,
І для Європи — місце є,
Є кулемети й карабіни,
І дріт колючий у три зміни
Нова імперія снує!
І сьогодні наші воїни волі й честі у нелюдських умовах боронять нас від Третьої Світової, не дають ординцям прорватися.
Залишити відповідь