Народився Василь Наріжний 1 (13) січня 1780 р., с. Устивиця, Миргородської сотні, Гадяцького повіту (тепер Великобагачанського р-ну Полтавської обл.). Всього за п’ять років до народження Василя Трохимовича сконала Запорізька Січ. Батько письменника Трохим Іванович був козаком, служив вахмістром у Чернігівському карабінерному полку, у складі козацьких полків брав участь у російсько-турецьких війнах і пізніше за відмінну службу отримав спадкове дворянство, що відкрило нові перспективи для Василя Трохимовича, який отримав змогу навчатися в університеті (правда, безальтернативна російська освіта).
Здобував освіту Василь у Чернігівській духовній семінарії. Середню освіту отримав у дворянській гімназії при Московському університеті, до якої вступив 1792 року. За відмінні успіхи «в науках» переведений у студенти університету. Від 1799 до 1801 року навчався у Московському університеті. У 1798 р. гімназист Наріжний надрукував у літературному часописі історико-героїчну поему «Берега Альти». У 1800 р. Наріжний опублікував трагедію “Кровавая ночь, или Конечное падение дома Кадмова”.
У 1801 р. покинув університет і поїхав до Тифліса, де вступив на службу до правителя Грузії Ковалевського. В 1803 р. Василь Трохимович переїхав до Петербургу, де працював у Експедиції державного господарства Міністерства внутрішніх справ, потім у гірській експедиції кабінету, після невеликої перерви, у військовому міністерстві.
У 1809 р. скромний канцелярист Наріжний видав книгу історичних повістей «Словенські вечори», де відтворив епоху Русі.
Фінансові справи письменника йшли непогано, тому Наріжний вирішив, що плодів літературної праці йому вистачить, у 1813 році покинув службу.
У 1814 р. вийшли друком перші частини роману «Российский Жильблаз, или Похождения князя Гаврилы Симоновича Чистякова». Прототипом одного з героїв якого був Григорій Сковорода. Роман, дозволений цензурою, але знищений за розпорядженням міністра народної освіти графа Розумовського. Справжньою причиною заборони була критика масонів, В. Наріжний зачепив також питання кріпацтва, зловживання поміщиків владою. Після цього значно погіршилося матеріальне становище письменника, Василь Трохимович мусив повернутися до канцелярської роботи в інспекторський департамент.
Василь Наріжний – один з перших у російській літературі звернувся до української тематики: романи «Арістіон» (1822), повісті «Багатий бідняк…», роман «Бурсак» (1824) змалював картини української історії 17 ст.; у збірці «Нові повісті» (1824) твори з життя Запорізької Січі (повість «Запорожець»); у романі «Два Івани, або Пристрасть до позовів» (1825) Василь Трохимович майстерно описує побут, поміщицьке чванство, грубе невігластво дрібного провінційного дворянства; незакінченим залишився роман «Гаркуша, малоросійський розбійник» (1825, виданий 1856).
3 липня 1825 р. у Петербурзі за нез’ясованих обставин помер 45-річний письменник, жодна з петербурзьких газет не повідомила про смерть Василя Наріжного. Найбільш поширеною версією є те, що Василь Трохимович був знайдений нетверезим, без свідомості доставлений додому, де й помер.
