7 січня 1901 р. у м. Ічня народився поет Василь Чумак. Батьки — небагаті селяни-хлібороби. Дуже рано відчув нахил до поетичної творчості. Перший вірш у прозі “написав у 1910 р. на місцевому жаргоні”. Рано сформулювалася й національна свідомість поета, про що свідчать вірші підлітка (“Пісні минулих часів”, 1913):
Пробудіться, орли сизі,
Славні козаченьки,
Заверніть колишню славу
України-неньки.
У своїх творчих пошуках поет часом досягав віртуозності, як у вірші “Ой, там у полі — на обніжку”:
Ой та й погасли… — ті жарини —
змерзли волошки в межі…
…Білий метелик лине та лине,
білий метелик сніжин.
Не менш довершений і вірш “Обніжок”, де в одній строфі передано цілу гаму настроїв:
Вранці — роси. Марити. Мовчати.
Колос. Шум. Волошки. Знов волошки.
Материнка. Конюшина. Смутку трошки.
Вранці — роси. Марити. Мовчати.
У 1919 році переїхав до Києва, де з головою пірнув у революційну діяльність, працюючи разом із боротьбистами. Зблизився з Гнатом Михайличенком, лідером боротьбистів.
У ніч з 20 на 21 листопада 1919 р., під час окупації Києва російською «білою гвардією» генерала Денікіна, був схоплений 18-річний поет Василь Чумак разом із Г.Михайличенком, К. Ковальовою і розстріляний.
У 1920-х рр. була загальноприйнята теза Володимира Коряка про Чумака й інших письменників – боротьбистів (Василя Блакитного, Андрія Заливчого, Гната Михайличенка) як про «перших хоробрих» — основоположників української радянської літератури. На початку 1930-х років твори Чумака за приналежність його до боротьбистів були заборонені. У середині 1950-х років Чумака реабілітовано.
