– Вот услишала сіводня, что 20-го мая день памяті велікава русскава марініста – «Айвазовскава слова» – Константина Станюковича, такая гордасть абуяла! – величалися Софочка.
– «Ти, Зін, на грубость нариваішся: усьо абідеть наравіш!» – не змовчала Хомівна. Ми вже скільки говорили, що «великий російський мариніст Айвазовський» – український вірменин. А от Станюкович – не дуже російське прізвище, – продовжувала сусідка, зиркаючи на мене. Довелося мені докласти свої п’ять копійок.
– Правильно, сусідонько, Іван Айвазовський і Костянтин Станюкович – двоє українських мариністів, родичі, свояки: дочка Айвазовського Жанна – дружина Костянтина Арцеулова, рідного брата Любові Миколаївни, дружини Костянтина Станюковича. Станюкович народився і виріс у Севастополі. Його батько – Михайло Миколайович нащадок стародавнього литовського роду, віце-адмірал, військовий губернатор Севастополя і командир севастопольського порту. Мати – українка Любов Федорівна Митькова, дочка капітан-лейтенанта Чорноморського флоту. Костянтин Станюкович перший український російськомовний письменник-мариніст, бо все, що було на нашій землі, – наше. Ви ж не заперечуєте, що Джозеф Конрад, який жив у Англії, писав англійською – перший польський письменник-мариніст? Його учнем вважав себе Єжі Пахльовський, чоловік Ліни Василівни.
А першим українським прозаїком-мариністом був Ярослав Окуневський – військовий лікар, адмірал флоту Австро-Угорської імперії, кавалер Ордена лицаря іспанської королеви, Ордена почесного легіону Франції та китайського ордена Подвійного Дракона.
Злива фактів змусила Софочку помовчати. Сидять мої «дівчата», переварюють інфу…
