– І чого ти втупилася в картинку? – бурчать Хомівна. – Як вона називається? «Станчик»? Ніч, бенкет, блазень Станчик спожив не один стаканчик, поплентався в пусту кімнату; загубив на підлозі пляшку; плюхнувся у кріслі короля та й засумував… Про що тут писати? Нічого історичного не бачу, хіба що ліворуч обриси Вавельського замку, де коронувалися польські королі; праворуч – фігури бенкетуючих, а на столі якась історична грамота з печаткою…
– І що тут історичного? – не втрималася я. А ти не пробувала читати картини? Історія донесла відомості про королівського блазня XVI ст. при дворі Олександра Ягеллона, Сигізмунда I Старого та Сигізмунда II Августа. Станіслав Гусак чи Станіслав Вассота народився близько 1480 року в селі Прошовиці недалеко від Кракова, шляхтич, мудра та смілива людина. Ім’я Станіслав має пестливий варіант «Станчик». Коротка назва полотна Яна Алоїзія Матейка «Станчик» (польськ. Stańczyk).
Самотній блазень залишив веселий бенкет, пішов у глибокій задумі в кімнату, яку нещодавно покинув король… 
Станчик тяжко опустився на стілець, прочитав лист із червоною королівською печаткою, замислився – і з яскраво-червоного спецодягу дістав священний медальон Богоматері Ченстоховської — покровительки Польщі.
– У якій задумі? – не здавалася сусідка. – Він же пляшку загубив на килимі.
– Е, ні, дорогенька, хіба то пляшка? То ж золотий кадуцей!
– Який такий кадуцей?
– Кадуцей – золота палиця, обвита двома зміями, жезл оповісників волі богів, що гарантував своєму хазяїну недоторканність.
– Ну, хто б подумав? Загубив золотий жезл, що гарантує безпеку? З чого б це?
– Що ж такого містив лист, що опустилися руки блазня-веселуна і він випустив золотий кадуцей?
