UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
  • Форуми
    • Вільна дискусія
    • Українська література
    • Українці й закордон
    • Музика, кіно, театр, художнє мистецтво
Головна » Регістрація » Видатні люди » Кобилянський Степан

Кобилянський Степан

Кобилянський Степан – один із трьох молодших братів Ольги Кобилянської.
«Коблянські (Кобилянські) гербу Сас – війтівсько-князівський рід із с. Кобло та Коблянська Воля Самбірського староства. Виводяться від якогось Яцьковича, що у 1499 р. отримав від Яна Ольбрахта право на заснування вказаних сіл та володіння війтівством-князівством. Один із них Василь Коблянський у 60-х рр. ХVII ст. переселився в Галицький повіт, став священником у с. Микитинцях. Там прізвище трансформувалось у Кобилянський.» Смуток І. Перші документальні згадки про перемишльські роди гербу Сас (XIV-XVII ст.).
Народився Кобилянський Степан 8 січня 1866 р. у містечку Гура-Гумора, п’ята дитина в родині урядовця Юліана Кобилянського та його дружини Марії Йосипівни з Вернерів Кобилянської. У побуті Кобилянських панувала німецька мова, але звичним було спілкуватися румунською, українською. Всі діти родини вчилися малювати та грати на музичних інструментах. Степан почав малювати з пуп’янку, за що старший брат Юліан називав Степана «генієм у малюванні».
Разом із родиною до 1878 р. мешкав у Сучаві та Кімполунзі. Здобував хлопчина освіту у чотирикласній народній школі, Сучавській гімназії. Дванадцятирічним Степан вступив до військової школи (1878–84 рр.) у місті Вінер-Нойштадт (передмістя Відня, Австрія). Звісно, що всі канікули хлопець проводив у родині, спілкувався з рідними, слухав як Ольга читала власні твори, про що писала в автобіографії Ольга Кобилянська «Про себе саму».
У 1884 р. Степан Кобилянський розпочав військову службу у 24 піхотному полку в Австрії. Уявіть собі, що офіцер під час служби з 1885 року відвідував заняття у Віденській академії мистецтв. Охоче малював портрети знайомих, пейзажі, дарував і продавав їх, але ніколи їх не підписував.
18 серпня 1886 р. Стефан Кобилянський закінчив Військову Академію у Вінер-Нойштадті, і з 1 вересня 1886 р. отримав звання лейтенанта (ранг Nr 47), бо був за рейтингом успішності 47-м, серед 90-та випускників академії того року. За розподілом потрапив у 41-й Буковинський піхотний полк (Чернівці), 27% якого становили буковинські русини (українці). Опинився Степан у колі рідної сім’ї і більше нікуди не хотів виїздити. Він поспішав увічнити риси найдорожчих: «Портрет матері», нині експонується в літературно-меморіальному музеї Ольги Кобилянської; три портрети сестри Ольги (пам’ятаєте малюнок, виконаний 1889 р., що зображує 25-річну дівчину, запнуту у хустку?). Для альбому Августи Кохановської (подруги Ольги) художник створив акварельні мініатюри.
У 1890 р. Степану Кобилянському присвоїли звання обер-лейтенанта 41 піхотного полку. Щоб не розлучатися з родиною, у 1896 р. Кобилянський перевівся до 22 полку ландверу, у Чернівцях. У 1897 р. йому присвоїли звання Гауптман 2 класу. 26 січня 1897 р. Степан Кобилянський одружився з Євгенією Шанковською.
Згодом його перевели до Радівців. З кінця 1899 р. до 1909 р. знову служив у Відні, викладав мистецтвознавство у Військовій академії. Жили Степан і Євгенія Кобилянські у будинку по Gerlgasse, 16 у Відні. 25 – 29 жовтня 1902 р. у них гостювала Леся Українка проїздом із Києва до Сан-Ремо.
У1909 р. Степана Кобилянського перевели у 26 полк ландверу в Марбург до Словенії у м. Марібор. У 1910 році йому присвоїли звання майор ландверу, і перевели до 32 -го полку ландверу у м. Новий Сонч.
Відірваний від України Степан створює альбом портретів українських письменників для народних бібліотек-читалень. Зберігся лист до сестри Ольги від 25 березня 1911 р. про зацікавленість творчістю Т. Шевченка, результатом чого став «Портрет Тараса Шевченка».
1913 р. Кобилянського підвищили до оберст-лейтенанта (підполковника); у 1915 р. – до Оберста (полковника). Він очолив 32 полк ландверу. У 1917 р. Кобилянський вийшов на пенсію, у званні полковник у відставці. У серпні 1917 року разом із австро-угорськими військами Степан Кобилянський повернувся у Чернівці, зустрівся з рідними, намалював сестру.
У 1919 р. залишився жити у м. Марібор (Словенія).
Там він і помер 1 лютого 1940 р. За заповітом його тіло було піддане кремації в австрійському м. Грац, а урну з прахом встановлено на Маріборському цвинтарі «Побреже».

Лют 1, 2022Ганна Черкаська
FacebookTwitter
З історії гібридних війнБлазень на троні
You Might Also Like
 
Яків Франко
 
Олександр Казарський

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image5 months ago Видатні люди99
Недавні записи
  • Липучка
  • Василь Наріжний
  • Вічна загадка любові
  • Рідні бур’яни ( мишій, пирій)
  • Московський цар на колінах
Позначки
поетписьменникчервоний терорживописецькозацтвоЗапоріжжяХарківБогдан ХмельницькийхудожникТарас ШевченкоІван АйвазовськийскульпторАполлон СкальковськийОлег ОльжичПавло ПолуботокСергій КорольовКирил РозумовськийОлексій ПеровськийгетьманперекладачІван ФранкоІван КотляревськийОлександр РубецьВолодимир ЩербаненкоОлексій ГанзенМикола Костянтинович ХолоднийЕммануїл МагдесіанГригорій СвітлицькийВолодимир СікевичкінооператорВолодимир КороленкоАльфред ФедецькийВолодимир КабачокСтаніслав МрозовицькийбандуристголодоморВасиль СедлярМихайло БойчукІван ПадалкоВасиль ЗавойкоСофія Налепинська-БойчукфотографНестор МорозенкоАнатолій ЛупинісВіктор Баранов
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Київська консерваторія хоче залишити в назві ім'я Чайковського - Український інформаційний центр до Чайковський і Україна
  • Ганна Черкаська до Без Базилевича немає «Енеїди»
  • Людмила до Без Базилевича немає «Енеїди»
  • Ганна Черкаська до Юрій Шевельов
  • Ганна Черкаська до Кондова еліта
Сторінки
  • Нагадати пароль
  • Регістрація
  • Українська історія
2015 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.