8 січня 1904 р. в м. Овруч народився Олександр Аскольдович Овруцький-Швабе. Батько хлопчика – полковник російської армії.
З трагічного часу, коли на очах хлопця загинули рідні, він заховався за псевдо Олександр Луговий. 15-річним опинився у Польщі, де працював землеміром. З часом захопився вивченням архівів князів Вишневецьких, Замойських, Потоцьких, Радзівілів, Сангушків, Сапігів, для чого працював у Польщі, Швеції, Франції.
У 24 роки Олександр Василь Овруцький-Швабе прибув до Канади, де працював робітником у Едмонтоні, Саскатуні, Торонто. На дозвіллі творив драми «За нарід свій» (1932), «Дала дівчина хустину» (1933), «Сирітські сльози» (1934), «В днях слави» (1938); історично-побутові повісті «Віра Бабенко» (1936), «За волю України» (1939), «Чорні хмари із-за Прип’яти» (1945), «Безхатний» (1946, ч. 1–2), «В кігтях двоголового орла» (1955). 
У 1942 році у Торонто видав першу українську енциклопедію «Визначне жіноцтво України». В унікальній книзі автор подав історичні істини поряд із легендами від передкнязівських часів на понад двісті персоналій.
Упродовж 1947—1949 рр. видавав і редагував журнал «Українська родина» (Торонто, Едмонтон).
30 вересня 1962 р. у с. Чізголм, провінція Альберта, 58-річний письменник Луговий Олександр Володимирович упокоївся. Похований в Едмонтоні.
