Кожна родина має свої традиції. Родина Аркасів жила у Миколаєві, тому першого сина називали Миколою.
27 вересня 1898 р. у Миколаєві народився Микола Миколайович Аркас – (третій). Дід хлопчика – відомий історик і композитор Аркас Микола Миколайович-старший (1852–1909) мав сина Аркаса Миколу Миколайовича – молодшого (1880 – 1938). Мати Миколки-третього – Оксана Аркас, батько – народний учитель Я. Самойленко. Щоб дитина не була байстрям, дід усиновив Миколку. Так із трьох років малий почав звати діда «татом», а у сім’ї було три Миколи Миколайовича. Цікаве, допитливе маля кружилося біля Аркаса-старшого.
М.М. Аркас-третій народився і провів дитячі та юнацькі роки на Півдні України, знав цей регіон, вивчав його історію, до якої прищепив інтерес ще змалку знаменитий дід-історик. Дід-батько утримував у селі школу, сам там викладав, от і вирішив дати Миколці домашню освіту. На багатьох книгах із Аркасівської бібліотеки були його помітки. Ми зараз із цікавістю читаємо підручник «Історія України-Русі» (1908) Миколи Аркаса, написану для Миколки.
Свого сина-онука Микола Аркас виховав справжнім українцем, який 1918-го пішов служити у піхоті, але через контузію залишив службу. 1919-го емігрував до Туреччини, через рік – до ЧехоСловаччини (Ржевніце), де прожив майже 30 років. Навчався в Українському вільному університеті у Празі. Опанував старо- та новогрецьку мову, глибоко вивчив античну літературу й історію. У 1926 р. здобув ступінь доктора філософії, працював професором філософії.
М. Аркас здійснив повний переклад «Іліади», поетичний переклад «Слова о полку Ігоревім». Уклав збірку віршів. Почав складати «Родинну хроніку» (1938). Уклав українсько-чеський словник. На цей час припадає знайомство з Євгеном Маланюком та вченим-істориком Олегом Кандибою (Ольжичем). Під впливом О. Ольжича Микола Аркас став членом ОУН, брав участь у війні на Срібній землі. 
Не часто родина збиралася разом, хоч мати Софія та молодший брат жили у Празі. Микола Миколайович-молодший – полковник армії УНР, актор і режисер, директор Руського театру жив в Ужгороді.
Кілька разів М. Аркас побував у Польщі, де жила сестра матері Марія Аркас, дружина директора Державного банку України, співтворця української валюти УНР Костянтина Клепачівського.
Коли з’явилися «визволителі» українці швидко кинули насиджені місця. Микола-молодший у пошуках роботи переїхав до Франції (1949), потім до США (1958) у м. Сі-Кліфф. Доктор філософії працював натирачем підлоги у шпиталі, дружина Валентина та син Микола працювали на фабриці. Продовжував складати почату 1938 «Родинну хроніку».
Від 1963 р. – на пенсії, повернувся до творчої праці. 1964 вийшло з друку оповідання Аркаса «Наш степ»; склав іменний і географічний словник до перекладу «Іліади». На початку 1965 р. завершив «Історію Північної Чорноморщини з діб прадавніх і до часів козаччини» з окремими екскурсами в історію Литви, Польщі, Росії. Опублікував першу частину праці з передмовою Євгена Маланюка (Торонто, 1969). Він читав лекції з історії України індіанцям. У 1965 р. він писав Л. Кауфману : «І я, і жінка, і син, – великі й натхненні котолюби, збираємо на вулиці голодних й холодних звіряток-покидьків під нашу стріху».
Останні роки Микола Миколайович Аркас багато хворів, але котів не залишав.
27 лютого 1980 р. у м. Нью-Йорк помер Микола Аркас-третій.
