Іван Югасевич народився в 1741-му році в селі Прикра Свидницького округу на Пряшівщині. Оскільки батько володів невеличким склозаводом, причепилося друге прізвище Склярський. З дитинства Іван віршував, писав народною говіркою, давав гострі характеристики, наприклад, дівчатам:
…кед суть у церкві, то лем позерают,
А єдна на другу зуби вишкіряют,
А хто отки йде, вшитко добрі знают.
Бо лем о парубках всегда мислі мают.
У віці 15 років вступив до Братської школи у Львові. Там навчився переписувати церковні книги. Власноручно переписав понад 30 церковних книг, оздобив їх власними мініатюрами, проілюстрував малюнками-заставками та орнаментами. Як зазначали мистецтвознавці, І. Югасевич – один із останніх професійних переписувачів книг на Закарпатті. 
Після навчання став дяком та церковним учителем («півцоучителем») у рідному селі. Малював ікони.
З 1795 р. Іван Югасевич-Склярський був церковним дяком і сільським головою у с. Невицькому Ужгородської округи.
Все життя Іван Югасевич збирав фольклор: уклав три рукописні збірки пісень; рукописний збірник прислів’їв та приказок, 370 прислів’їв розмістив у «Календарі греко-католицькому» (1806 р.). Уклав співаник із 245 церковних пісень і 20 світських.
15 грудня 1814 р. у с.Невицьке поблизу Ужгорода упокоївся 73-річний лемко-русин Іван Югасевич (Склярський), переписувач та упорядник рукописних книг, поет, художник, талановитий графік, педагог і збирач фольклору.
Роботи Івана Югасевича зберігаються у фондах музеїв, церквах, монастирях, приватних колекціях, бібліотеках України та Західної Європи.
