Назва рослини з магічними властивостями, через які її навіть на городі не чіпали, не корчували – бузина або самбук, стала прізвищем багатьох українців, білорусів. Саме таке прізвище мав автор низки кримінальних детективів, шпигунських романів – Ростислав Самбук.
28 вересня 1923 р. у с. Копаткевичі (нині Петриківського району Гомельської області Білорусії) у родині вчителя побачив світ Ростислав Феодосійович Самбук. Згодом родина переїхала в Київ, де у 1941 р. Славко закінчив школу і вступив до Київського військового училища зв’язку. Брав участь в обороні української столиці. 18-річним юнак став інвалідом ІІ групи (він обморозив руки та ноги, що призвело до ампутації усіх пальців на ногах і частково на руках. Що робити? Почав викладати свої думки на папір, спочатку для себе, згодом (з 1944 р.) друкував у газетах і журналах нариси, оповідання. Зрозумів, що потрібна освіта, вступив на філологічний факультет Тартуського університету. Жив у Львові, Ужгороді, працював у редакціях газет, та повернувся до Києва, де працював редактором видавництва «Радянський письменник». І радував читачів детективами-трилогіями, циклами: 
«Портрет Ель Греко», «Скіфська чаша» 
творами про розвідку та контррозвідку («Буря на озері», «Фальшивий талісман»), бо за радянщини мозок міг перепочити, читаючи легку «детективу» або дивлячись мультик.
Як писав Михайло Слабошпицький: «Звичайно, Ростислав Самбук не був видатним письменником. Він стругав детективи, мабуть, просто сяк-так, белетризуючи міліцейські протоколи.»
Помер 72-річний Ростислав Самбук у Пуща-Водиці під Києвом 9 червня 1996 року. Поховано в с. Плюти Обухівського р-ну Київської області.
