2 жовтня 1990 р. Початок 15-денного голодування студентів, «революція на граніті». У Києві на площі Жовтневої революції (зараз Майдан Незалежності) майже півтори сотні студентів із різних областей (переважно з Києва, Львова та Дніпропетровської області) розбили намети й невдовзі оголосили політичне голодування з вимогами:
– перевиборів Верховної Ради УРСР на багатопартійній основі;
– відставки комуніста Віталія Масола з посади голови Ради Міністрів УРСР;
– відмови уряду України від підписання Союзного договору;
– відбування юнаками України військової служби за межами республіки – тільки добровільно;
– націоналізації майна КПУ та ЛКСМУ.
«Зранку наступного дня я та ще хлопак із КДУ разом поїхали на Труханів острів і під паспорт Донія взяли усі розкладачки (попередньо зловивши ваговіз “газик” старенький). А ввечері я, Юрій Зубко та Павло Розенко (мій заступник тоді був по УСС в КПІ) поїхали до Таланчука (ректор КПІ) та домовились про намети, спальники та розкладачки! Цим Таланчук зберіг багатьом студікам здоров”я!»
7 жовтня 1990 р. у Києві продовжився збір учасників “революції на граніті”. У Запоріжжі відбулися мітинги на підтримку голодуючих студентів. У Луцьку студенти університету підняли над містом національний прапор. 
Я розпитувала багатьох «гранітних революціонерів». Про підсумки (уроки для себе) казали коротко: треба мати надійного лідера (таким був Марек Іващишин), продумати умови гідного виходу з голодування і мати надійні тили.
