7 вересня 1928 року в місті Сокалі Львівської області народився Ігор-Орест Богачевський. Батько – адвокат Данило Сильвестрович Богачевський (1890-1985), випускник Львівського університету, лейтенантом пройшов першу світову, у 1918-1921 рр. офіцер Української Галицької Армії (УГА), автор книги спогадів “На возі і під возом. Картини з життя галицького вояка та правника”, присвяченій історії Рави-Руської 1920-1940-х рр. З 1930 р. доктор права.
Мати Ростислава Богачевська з козацького роду Нечаїв із Київщини, дочка настоятеля жіночої гімназії в Раві-Руській пароха Степана Нечая; голова повітового «Союзу українок».
Хоч родина не могла нагріти собі місце, переїжджала туди, де батько отримував роботу, але лелеки її навідували: за рік після Ігоря знайшлася Марійка, через десять – Марта. Батьки дітей сповивали, виховували-кохали, на прожиття заробляли й безкоштовної української діяльності не полишали.
З 1935 року батько отримав місце адвоката у Раві-Руській, тому родина Богачевських переїхала, там вони жили до 1939-го. Ігор навчався у народній школі з польською мовою викладання, скромний, спокійний хлопчина захоплювався математикою та легкою атлетикою.
У 1939 – му родина переїхала до села Махнів, звідти до Томашева. У 1941-1944 рр. Ігор-Орест Богачевський здобував освіту у третьому-п’ятому класах української гімназії в Сокалі.
Данило Богачевський вирішив не чекати, доки радянські «визволителі» принесуть рай в Україну; родина рушила в еміграцію: Австрія, з 1944-го – Німеччина… Бомби, табори біженців, колючий дріт, нари, голод. Та от родину розлучили: 15-річного Ігоря та 14-річну Марію гітлерівці забрали на роботи в авіаційно-ремонтних майстернях, а батьки та наймолодша Марта опинились у німецькому трудовому таборі. Тільки через півтора роки завдяки Червоному Хресту та Організації Об’єднаних Націй Ігор-Орест і Марія повернулися до батьків. У Новому Ульмі (земля Баден-Вюртемберґ, Німеччина) Ігор у 1948 році склав іспит на атестат зрілості у міській середній школі.
Недаремно кажуть, що тому роду нема переводу, в котрому браття милують згоду. Один із п’яти батькових братів Кир Костянтин, єпископ УГКЦ узявся допомагати, аби родина переїхала до Америки. На військовому транспортному кораблі “S.S.Marine Flasher” 18 квітня 1948 р. Богачевські прибули до порту Нью-Йорка. Щоб забезпечити родину, 60-річний батько, доктор права два роки у ритуальній конторі «возив трупи»; мати поховала мрію стати письменницею, пішла ішачити швачкою на фабрику. Українським дітям, які володіли польською, німецькою, російською, нелегко було опановувати англійську.
Мовчазний Ігор не скиглив, працював там, де знаходилося місце: у Стемфорді та Нью-Хейвені, Техасі, у Ітаці, Нью-Йорк та Філадельфії, Пенсильванія, у Еверетт, Массачусетс та Мюррей Хілл, Нью-Джерсі, Каноґа-Парк, Каліфорнія та Лос-Аламосі, Нью-Мехіко. У 1951-1953 рр. Ігор-Орест Богачевський служив в американській армії, воював у Північній Кореї. От коли знадобилися знання російської мови! Ігор Богачевський служив у підрозділі радіозв’язку, прекрасно розумів, кому та які накази віддавали російські військові. Він надавав командуванню факти, про безпосередню участь Радянської армії у війні.
Так сталося, що після демобілізації колишній солдат познайомився з фізиком Михайлом Петришиним, відомим у Сполучених Штатів конструктором космічних кораблів. Після цього юний математик зацікався астронавтикою, захопився ідеями створення нових зразків ракетної техніки. Ігор Богачевський отримав державну стипендію для отримання вищої освіти, у 1953–1956 рр. у Нью-Йоркському університеті опановував технічні науки, філософію, здобув науковий ступінь з філософії. Тільки 1956–1960 рр. студіював улюблену математику в Курантівському інституті математичних наук (The Courant Institute Оf Mathematical Sciences, CIMS) Нью-Йоркського університету, отримав ступінь кандидата наук із математики. Одним із перших Ігор Богачевський став стипендіатом Національного наукового фонду (National Science Foundation) Сполучених Штатів Америки. У 1960-1963 рр. – доцент Нью-Йоркського університету, працював асоційованим дослідником, потім – асистентом-професором Департаменту аеронавтики та астронавтики Нью-Йоркського університету. У 1961 р. став доктором математичних наук, а займався науковою працею, пов’язаною з аеронавтикою та термоядерною енергетикою. У цей час Ігор Богачевський відкрив нестаціонарний метод для обчислень тривимірного входу в поле потоку, розробив багатовимірну обчислювальну схему дослідження гідромеханічних проблем та ударного хвильового потоку.
У 1963-1966 рр. йому запропонували посаду інженера-дослідника Корнельського університету (Cornell University) в Ітаці, штат Нью-Йорк. У 1966-1968 рр. українець був провідним науковим співробітником в експериментальній авіаційній лабораторії “AVCO-Everett Research Laboratories” у місті Еверетт, Массачусетс, а в 1968-1975 рр. обирався членом Правління телефонної компанії “Bell Telephone Laboratories” у м.Мюррей Хілл, Нью-Джерсі. У 1976-1987 рр. Ігор-Орест Богачевський був співробітником в елітній технічній групі Національної лабораторії в Лос-Аламосі, Нью-Мексіко. Цей засекречений підрозділ створили у 1942 р. для виконання найскладніших робіт із реалізації Манхеттенського проекту – кодова назва програми США з розробки ядерної зброї. З 1987 року – член технічної групи Відділу ракет Роквеллівського міжнародного центру. Нагороджений преміями імені Шевелла (1975), Сааті (1980) і Брагіна.
Зоряним часом для Богачевського був 1969-ий! Завдяки формулам і математичним відкриттям Ігоря-Ореста Богачевського було розраховано політ на Місяць, повернення спускного модуля на орбітальну станцію “Аполлон-11”, а потім і зворотній путь із Місяця на Землю. Проект використав трасу полтавчанина Юрія Васильовича Кондратюка (справжнє Олександр Гнатович Шаргей; 1897-1942). Українця нагородили відзнакою НАСА за розробки для проекту «Аполлон». Формули доктора Богачевського були використані не тільки конструкторами американських космічних систем, а й в авіаційній промисловості.
У 1969 р. у Нью-Йорку Ігор Богачевський закохався й одружився з Марією Кебало. Зійшла зіронькою молодим Сонечка. Та боги заздрять щасливим… Донечка хворіла на рак стовбура мозку, згасла дев’ятирічною. Горе придавило й роз’єднало подружжя.
У 1992 р. Ігор Богачевський вийшов на пенсію та повернувся до Лос-Аламоса (“Пагорб”) в штаті Нью-Мехіко. Нарешті можна віддатися відпочинку, спорту: великому тенісу, лижам. Ігор-Орест Богачевський полюбив постібатися листами редакторові місцевої газети (ставив такі дотепні питання, що журналіст не був спроможним відповісти).
Та не дуже щасливою була доля великого самітника: скільки вистачало сил, він приховував хворобу Альцґеймера. Ігор-Орест Богачевський залишався вдома, з вікна спостерігав, як без нього мчать з гори, де розташований лижний центр Лос-Аламо. Старався не пропускати суботні меси в католицькій Церкві Непорочного Серця Пресвятої Діви Марії.
В ніч на 3-є лютого 2010 р. у Лос-Аламосі, Нью-Мексико Ігор-Орест Данилович Богачевський відлетів у Вічність.
Видатного дослідника поховали на знаменитому українському цвинтарі-пантеоні Св.Андрія (St. Andrew’s Ukrainian Cemetery) у містечку Саут-Баунд-Брук, Нью-Джерсі.
За труною Богачевського йшли дві сестри – Марія та Марта, шестеро онуків, хоча й не всі дев’ять правнуків, а також шість племінниць, одинадцять двоюрідних сестер; купа колег і колишніх вихованців.
Сестра Марія (Maria Odezsynsky), учителька, бібліотекар. Чоловік Богдан Одежинський – видатна постать у колах української діаспори. Вони мали чотирьох доньок: Ксеня, Олена, Стефанія і Ростя.
Молодша сестра Марта Богачевська-Хом’як (Martha Bohachevsky-Chomiak) – доктор наук, історик, фахівець із суспільних процесів y Галичині в XIX ст., автор монографії “Жінки в громадському житті України. 1884-1939”. Вона обіймала посаду віце-президентки Союзу українок Сполучених Штатів Америки. У 1996 р. мені пощастило послухати лекцію милої скромної професорки, поспілкуватися з нею.
Залишити відповідь