10 вересня 1947 року Рада міністрів СРСР ухвалила постанову «Про виселення з західних областей УРСР до областей: Карагандинської, Архангельської, Вологодської, Кемеровської, Кіровської, Молотівської, Свердловської, Тюменської, Челябінської та Читинської членів родин «оунівців» й активних бандитів, заарештованих і вбитих у боях». Цікаве визначення для українських патріотів – «активні бандити»?
Початком секретної операції «Захід» став наказ міністра держбезпеки СРСР Віктора Абакумова № 00430 від 22 серпня 1947 року «Про виселення сімей засуджених, убитих, тих, хто перебуває на нелегальному становищі, активних націоналістів та бандитів із території західних областей України» та Постанова Ради Міністрів СРСР від 10 вересня 1947 року.
10 жовтня 1947 року міністр внутрішніх справ УРСР Тимофій Строкач затвердив план оперативних заходів по своєму відомству. Операція «Захід» розпочалася 21 жовтня, о 2-й годині ночі. Командував нею заступник міністра внутрішніх справ УРСР Микола Дятлов. Каральну акцію спецслужби планували здійснити протягом одного дня — 21 жовтня 1947 року.
Із 87 станцій погнали вагони людей, відірваних від домівки, позбавлених майна. Протягом довгої дороги 875 виселенців намагалися втекти з ешелонів, але 515 із них було схоплено. Місяцями товарні (телячі) вагони тяглися до тайги, де живих і мертвих викидали на 40 градусний мороз. На питання: «Як же нам вижити на голій землі навіть без лопат та сокир?» Лунала відповідь: «Вас сюди здихати привезли, а не виживати!».
Каторжні роботи в копальнях, на лісоповалах і колгоспах Сибіру. Навіть після реабілітації у паспорті ставили штамп «без дозволу проживання» у тій області, звідки вислали, що автоматично призводило до заборони прописки по всій Західній Україні. Не було куди їхати – ні прописки, ні житла, мало хто зважувався повернутися в Україну, залишилися в Росії із вічною мрією колись повернутись на рідну Україну.
