8 травня 1909 р. пам’ятник Миколі Гоголю роботи скульптора М. А. Андрєєва був встановлений у Москві, на початку Пречистенському бульварі (нині Гоголівський). Його відкрили до 100-річчя письменника.
Сталіну не подобався вигляд Гоголя-песиміста, тому в 1936 р. було ухвалено Постанову Ради народних
комісарів СРСР «Про спорудження нового пам’ятника М. В. Гоголю в Москві», де акцентувалося на необхідності установити пам’ятник письменнику, «отражающий подлинный облик великого русского писателя-сатирика». Розстрільний 37-ий, війна завадили плану. Та в 1951 р. Сталін наказав знищити пам’ятник, щоб Гоголь не споглядав на соціалістичні реалії сумно та невесело. Працівникам Музею архітектури вдалось врятувати монумент: Гоголя вислали в Донський монастир, а щоб святе місце не було пусткою, замовили радісного Гоголя. У 1952 р. (до 100-річчя з дня смерті письменника) поставили пам’ятник роботи скульптора Миколи Томського. 
Сам Томський написав: «Из всех созданных мною в последние годы монументальных произведений я считаю самым неудачным памятник Н.В.Гоголю в Москве, выполненный мной в чрезвычайной спешке к юбилею писателя»…
У 1959 р. «старий» пам’ятник реабілітували й установили у дворі колишнього будинку Тализіна на Нікітському бульварі, де Гоголь провів свої останні дні. 
На сьогодні в Москві два пам’ятника письменнику. На відстані меншій за 400 метрів дивляться один на одного пам’ятники Миколі Гоголю. Добре, що Микола Васильович цього не бачить – ох, щоб він сказанув!
