1 червня 1076 р. народився старший син князя Володимира Мономаха та Ґіти (дочки англійського короля Гарольда II Ґодвінсона) Мстислав. При хрещенні його назвали Феодором, а в Європі його знали як принца Гаральда.
Сімнадцятирічним брав участь у воєнному поході на половців 1093. У 1096 р. розбив війська чернігівського князя Олега-Михайла Святославича і примусив його взяти участь у Любецькому з’їзді 1097 р. У 1107 та 1111 рр. здійснив похід на половців, у 1113 і 1116 рр. – два успішні походи на естів.
Після смерті батька (1125 р.) князь Вишгородський автоматично посів київський престол. Він продовжив зміцнювати престиж великокняжої влади, обороняти державу від зовнішніх ворогів. У 1127 р. разом з іншими князями переміг полоцьких Всеславичів, а через два роки відправив у заслання до Константинополя всіх живих Всеславичів. У 1129 р. Мстислав повернув під вплив Києва Полоцьке князівство, посадив на полоцький стіл свого сина Ізяслава. У 1130 р. 1132 р. здійснив успішний похід проти литовських племен.
Мужній і мудрий правитель дбав про культуру держави. Оскільки Мстислав Володимирович мав хрещене ім’я Федір, в Києві він заснував Федорівський монастир. На території монастиря у 1129-му р. заснував кам’яну церкву св. Федора, у якій був похований. Побудував церкви св. Феодори і Богородиці Пирогощої.
Не забував князь Мстислав про міжнародний престиж Київської держави, підтримував династичні зв’язки з королівськими дворами Швеції, Норвегії, Польщі, Чехії та Візантії.
Дружиною Мстислава Великого в 1095 році стала дочка короля Швеції принцеса Христина. Вона народила чоловікові чотирьох синів: Всеволод, Ізяслав, Ростислав і Святополк стали правителями різних руських міст. Княгиня Христина принцеса померла після народження молодшого сина. Князь Мстислав одружився вдруге, і в новому шлюбі у нього народилося ще дві доньки.
Дочку Інгеборгу видав заміж за данського принца Кнута ІІ Лаварда, друга дочка Мальфріда стала дружиною норвезького короля Сігурда ІІ Хрестоносця, а пізніше (другим шлюбом) видана за короля Данії Ейріка-Еймунда Еріксона, третя дочка Добродія (Євпраксія-Ірина) — за сина та співправителя візантійського імператора Іоанна ІІ Комніна Олексія, четверта дочка Єфросинія — за угорського короля Гезу ІІ; син Ізяслав був одружений з польською королівною, Святополк — з моравською князівною.
Помер князь 14 квітня 1132 року. Поховано князя Мстислава у збудованій ним церкві св. Федора Тірона на території Федорівського монастиря у Києві.
